Блог Олега Раца homepage

Чи ж дождемося нового Андрія Баля?! - риторичне запитання майже перефразовуючи класика

Ще напередодні епохально-історичного двобою Бразилія - Україна, принаймні за той нетривалий час відколи стало відомо, що Україна таки цілком неочікувано зіграє свій найперший матч проти «пентакампеао» як кличуть дружину Бразилії за її п'ятиразове чемпіонство світу, у середовищі українських фанів зі стажем доволі часто лунало ім'я колишнього півзахисника львівських Карпат, київського Динамо а також збірної СРСР Андрія Баля.

Річ у тім, що українець з містечка Розділ, що на Львівщині, Андрій Баль увійшов до історії, і не лише українського футболу, саме тим, що став єдиним гравцем на просторах колишнього Радянського Союзу і я навіть не здивуюсь, що цілої Східної Європи який забив гол в офіційному матчі чемпіонату світу збірній Бразилії. Скажу особисто, що я просто на ціле життя запам'ятав 14 червня 1982 року, коли на 14 хвилині матчу іспанського мундіалю українець з Роздола метрів з 20 забив доволі кумедний але цілком законний гол кіперові бразилійської диво-команди Валдірові Пересу. Ба більше я навіть навіщось таки пам'ятаю, або радше також не можу забути, назву того стадіону у Севільї - Рамон Санчес Пісхуан!

Українець Баль таким чином забив єдиний гол у своїй кар'єрі гравця збірної СРСР і цей один єдиний гол і був отим 20 метровим пострілом до брами багаторазових чемпіонів світу і загальновизнаних так званих чаклунів м'яча. Багато хто тоді жартував, що той гол був суто випадковим бо ж Андрій бив з усієї сили із заплющеними очима. Для тих хто бажає освіжити цей історичний момент для себе (так саме як і висунути свою власну теорію чи ж бив Андрій із заплющеними очима) клікніть на цей лінк і дивіться відео сюжет з 1-ої хвилини 20 секунд.

Але повернімося до сьогодення, до провінційного містечка у центральній Англії, яке втім зветься доволі знайомим як на уболівальника іменем - Дербі. Так саме назва цього міста і дала отой спортивний термін дербі. Як до речі і назва сусіднього містечка Реґбі. Але це вже на дещо іншу тему.

Україно-бразилійський двобій на дербійському стадіоні Прайд Парк таким чином, бодай для утаємниченого українського уболівальника мав і свій підтекст. Чи ж постане в українському футболі новітній Андрій Баль? І чи ж раптом найперший матч українців з п'ятиразовими чемпіонами світу не подарує неочікуваного і непередбачуваного рештою світу розвитку подій?!

Звісно, що це запитання було також дещо риторичним бо ж того розвитку не сталося. Вочевидь і статися, у принципі, на даному етапі не могло б. І навіть тут не йдеться про те, що перші чи не 10 хвилин гри на Прайд Парку українців як контузило від вибуху, бо ж вони навіть жодного разу не перейшли на бразилійський бік, натомість якось гарячково і відчайдушно відбиваючи артистичну навалу «пентакампеао». І навіть той доволі дотепний і майстерний гол Алієва, який цілком слушно не було зараховано за рахунку 1-0 не змінював геть нічого, що відбувалося на галявині Прайд парку.

Виникало просто таке враження, що тренер синьо-жовтих Калитвинцев просто не знає, що йому за цих обставин робити. Як власне і переважна більшість тих, що перебували на полі у формі збірної України.

Дехто каже, що результат 2-0 це вже саме по собі досягнення у матчі проти бразилійців. Бо ж, якщо чесно, реальний рахунок за гольовими моментами мав би наближатися до цілковитого розгрому України. Та й варто бачити позитив бодай як не на футбольному полі то вже навколо нього. Так зокрема привезена, вочевидь, з України майже переважно гола по пояс синьо-жовта група підтримки, що розташувалась за брамою на Прайд Парку цілком складала конкуренцію легендарній бразилійській торсиді з батукадою! Складала конкуренцію доти заки підтяглися додаткові сили тієї таки торсиди і не заглушили укр-фанів гучним і супер-гарячим пульсом самби! У певний момент гри, коли вже якось не було особливого бажання дивитися на відсутність ідеї в українців (що гравців то й тренерів), що саме робити з м'ячем - отой двобій на трибунах виходив на перший план. Також треба віддати належне українцям, що стяглися до дербійського Прайд Парку з усіх усюд Британії. Ще довго їдучи більш ніж три години автострадою на південь назад до Лондона нас обганяли авта сигналячи на той синьо-жовтий прапорець, що тріпотів на нашому авті.

Отож не все так зле зрештою. Майже навчилися уболівати - може колись і навчимося добре грати! Проте головним підсумком найпершого матчу Україна - Бразилія серед мальовничих полів центральної Англії для мене стало те, що до Андрія Баля так і досі ніхто і близько не підійшов. А чи ж колись підійде?

Перебуваючи у групі українських уболівальників на трибунах дербійського Прайд Парку я навіть почув, геніальне як на мене перефразування, - "Чи діждемось нового Баля, З його новим прекрасним голом, А діждемось-таки колись". Сказано влучно і доволі оптимістично. У стилі Великого Кобзаря.

От на цій несумній ноті, як хтось колись казав, я й підведу риску під всім тим, що відбулось у той, безперечно епохальний але доволі прохолодний вечір на стадіоні Прайд Парк і місті Дербі, що на неозорих просторах центральної Англії.

Челсі й надалі не засмучує своїх фанів

Після минулотижневої поразки від Манчестер Сіті "сині" із західного Лондона продемонстрували не лише своїм прихильникам, але й своїм, так би мовити, злопихачам, що ота єдина досі, і при цьому мінімальна, поразка була нічим іншим, аніж прикрим непорозумінням.

І кращої нагоди, аби довести це, аніж перемога над одним з лідерів англійської Прем'єр-Ліґи - лондонським Арсеналом - годі було й знаходити.

Власне, два голи наприкінці першого і другого тайму - відповідно від Дідьє Дроґби (а кого ж іще) та Алекса - встановили фінальний результат 2-0 і спокійно "відірвали" Челсі на досить комфортні 4 пункти від групи переслідувачів.

Той відрив стався ще й з причини того, що Манчестер Юнайтед, який мав би впритул наблизитись до Челсі, викинули для своїх уболівальників - та й для самих себе - такий собі незрозумілий "номер", зігравши внічию 0-0 з невеличким клубом з такого саме невеличкого міста Сандерленд.

При цьому, як виглядало з гри, Ман Ютд взагалі має бути дещо втішений з тієї нульової нічиєї, бо ж Сандерленд під проводом легендарного "юнайтедця" Стива Брюса були налаштовані вийти переможцем з того давидо-ґоліатського двобою на Стадіоні Світла, як зветься арена у Сандерленді.

Таким чином не вийшло в Юнайтеда, та вийшло у Сіті. Ман Сіті, подолавши вдома дещо забуксувалий останньо Ньюкасл 2-1, перестрибнули у турнірній таблиці сусідів з "червоної" половини Манчестера. Тепер саме вони являють собою отих найближчих переслідувачів Челсі. Хоча різниця, як вже зазначалось, становить оті комфортні 4 пункти.

Найголовнішою несподіванкою туру стала, втім, домашня поразка Ліверпуля 1-2, та ще й від кого - від блекпульських "мандаринок"! Як я вже зазначав раніше, виглядає на те, що саме клуб Блекпул - цілковиті новачки футболу на рівні Прем'єр Ліґи - і є найцікавішим колективом цієї стадії початку сезону. Справді, "мандаринки" або програють матчі з тріском, або спектакулярно виграють на виїзді, та ще й у кого! От і цього разу у певний момент матчу на цілковито легендарному ліверпульському Анфілді - а саме вже насамкінець першого тайму - результат був 0-2 на користь Блекпула. І жодне зловісне гарчання не менш легендарної ліверпульської трибуни Коп не змінювало того, що відбувалося на полі.

А відбувалося саме те, що "мандаринки" помітно перегравали ліверпульців, а останні просто геть нічого з тим удіяти не могли! І навіть попри те, що Кір'якос дещо розмочив рахунок, фінальний підсумок таки був на користь Блекпула.

Таким чином, сенсаційність цієї поразки ще й полягала у тому, що завдяки ній Ліверпуль впав до абсолютної прірви, опинившися у зоні вилету. При цьому так низько Ліверпуль не залітав за жодних обставин, починаючи з 1964 року.

Відтак можу фахово стверджувати, що на Ліверпульщині і у цілому світі народилося три з половиною цілком свідомі ґенерації уболівальників, які такої ганьби за свого життя ще не зазнавали! Як хтось сказав - не хотів би нині опинитися у черевиках нового тренера Ліверпуля уславленого Роя Годжсона!

Цього туру було перервано також безпрограшну домашню серію клубу Бірмінґгем Сіті, який не програвав на власному полі більше року. Ба більше - саме цю прикру для бірмінґгемців поразку їм завдав "синій" ліверпульський клуб Евертон, який взагалі цього сезону не вигравав! А тут якось так досить впевнено впорався з Бірмінґгемом 0-2, та ще й втерши носа у плані переривання отого гордовитого рекорду.

Тим часом на самому дні і надалі перебуває східнолондонський Вест Гем Юнайтед. Нічия в останньому турі у домашній грі проти земляків із західнолондонського Фулема не поліпшила становища "молоткарів". Ще й на додаток ця гра на домашньому стадіоні Вест Гема - Аптон Парк запам'яталась тим, чого від неї, власне й очікували. А саме повторного двобою - або якщо хочете, навіть дуелі - нападника Фулема - американця Клинта Демпсі - та кіпера "молоткарів" Роберта Ґріна.

Йшлося, звісно, про болісні для фанів збірної Англії спогади матчу Англія - США на останньому чемпіонаті світу, коли саме Демпсі вколотив Ґрінові гола, що, як багато хто в Англії вважає, став першим цвяхом у труну мундіалівських амбіцій англійців.

Звісно, ті хто спостерігав за матчем Вест Гем - Фулем саме з цього кута зору, отримав цілковите задоволення, бо ж саме це і сталося згідно з усіма очікуваннями! З дуелі Демпсі - Ґрін переможцем знов вийшов американський фулемівець Демпсі, який і забив перший гол у грі! Вест Гема вистачило, аби лише відквитати той гол, і не більше. Відтак боротьба за виживання на самому низу турнірного заліку Прем'єр Ліґи набирає драматизму вже на початковій стадії!

Цього разу все навпаки!


Минулого тижня всі нарікали на повну передбачуваність подій туру англійської Прем'єр Ліґи. Так от цього туру все відбулося з точністю до навпаки! Ціла низка результатів того, що сталося у матчах останніх вихідних не може не вражати. Виникає таке відчуття, що й самі футболісти збагнули, що є досить нудним коли виграють ті хто вигравати має і навпаки.

Почнемо з головної бомби цього туру. Ну власне не так щоби бомби атомної але принаймні бомби доволі потужної. Безеперечні і цілковиті лідери початкової стадії нового сезону - західно-лондонці з Челсі програли свій перший матч. Втім багато що у цій виїздній грі проти Манчестер Сіті було вперше. Вперше цього сезону Челсі програвали у ході матчу, вперше цього сезону за Челсі не грав Франк Лампард, ну й як вже зазначалося вперше "сині" таки програли, що саме по собі здавалося досі просто неможливим. Але факт залишається фактом - "блакитні" з Ман Сіті мінімально здолали "синіх" з Челсі 1-0, перервавши одноосібними зусиллями аргентинського нападника Ман Сіті - Карлоса Тевеса супер-переможну серію західно-лондонців. Сам Тевес у свою чергу присвятив той переможний гол своїй матусі яка візначала свій день народження, оприлюднивши традиційне сховане під футболкою уродинове гасло Feliz Cumple Mama!

Внаслідок цього Челсі втім і надалі очолюють таблицю Прем'єр Ліґи але вже не так впевнено як до цього. Щоправда вже не менш традиційні переслідувачі з Манчестер Юнайтед у свою чергу не скористалися подарунком від сусідів з "блакитної" половини Манчестера примудрившись зіграти на Манчестерщині у нічию 2-2 з географічними сусідами з Болтона. При цьому теоретично манчестерці ще мають бути досить щасливі з того єдиного пункта у Болтоні, бо ж у ході гри вони двічі програвали і двічі зрівнювали рахунок.

Проте другою бомбою попри все цей матч не став. Можливо якщо й висловлюватися вибухонебезпечною лексикою він можливо став якимось вибух-пакетом, бо ж другою за тонажем бомбою цього туру безперечно став матч на північно-лондонському стадіоні Еміретс де господарі - Арсенал приймали новачків Прем'єр Ліґи з Бірмінґгемщини - клуб Вест Броміч Албіон. Тут не можу не втриматись аби не випередити події і не подати замальовку з тієї гри, а власне з її 73 хвилини. Саме тоді на розцяцькованому супер-кольоровому табло еміратського стадіону, а якщо бути точним то на обох отих табло, значився рахунок 0-3 на користь Вест Броміча. Я собі уявляв як який небудь "ґунер", як звуть уболівальників Арсенала, трохи припізнився на перегляд гри у якому небудь пабі або ж у власній оселі, маючи платний канал на зразок Скай Спорт чи чогось подібного, і його очам тоді представився отой рахунок 0-3. Я думаю, що людина мусила б бути цілком без історії серцевих захворювань аби дати собі раду з тим шоком! У кінцевому підсумку північно-лондонські гарматники таки скоротили різницю у рахунку до 2-3 але три очки собі записали саме оті гості з далекої Бірмінґгемщини! Втім Арсенал і надалі треті, проте маючи ту саму кількість очок, що й обидва клуби з Манчестера. А це не є доброю ознакою ані для тренера арсенальців Арсена Венґера ані для його гравців і фанів.

Звісно варто також згадати про те, що врешті першу перемогу цього сезону цього туру святкували у східному Лондоні. Багатостраждальний Вест Гем Юнайтед таки подолав у лондонському дербі сусідів з північної частини столиці - Тотнем Готспер. Це й дозволило "молоткарям" дещо піднятися з найнижчої сходинки пропустивши туди другий клуб з Ліверпуля - Евертон, який зігравши унічию 0-0 із західно-лондонським Фулемом всівся на самому низу списку і надалі залишаючись єдниним клубом англійської Прем'єр Ліґи який ще не знав смаку перемог у цьому сезоні.

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS