Архіви 2011-02

У слові "читач" обидва "ч" - тверді

Вітаю вас, шановні радіослухачі, і постараюся відповісти на ваші запитання.
Запитують: як записувати українськими літерами м'які шиплячі іншомовних слів?
Почнемо з того, що в українській мові немає м'яких шиплячих, є тільки пом'якшені. Пом'якшені вони бувають у позиції перед "і", а також подовжені шиплячі перед "я", "ю". Наприклад: "Запоріжжя", "підніжжя", "піддашшя", "ніччю", "річчю".
Або інші приклади. У слові "читач" тверді обидва "ч", у слові "читачі" другий пом'якшений. Так само "вірш - вірші". "Бджола" - твердий "дж", "бджілка" - пом'якшений. Тож написання на кшталт "Меджі", "Фуджісан" - закономірні. А ось написання "Джьошин" неприпустиме, потрібно - "Джошин" без м'якого знака.
Радіослухач Роман пише, що в реченнях "Орися крутнулася та побігла по ріллі" і "Василь не лінувався, хазяйнував, та Ганна не любила празникувати в будень" сполучник "та" звучить дико.
А я й не пропонував тут писати "та". У прикладах, наведених із творів Григорія Тютюнника та Івана Нечуя-Левицького в цих реченнях стоїть сполучник "і". У сполучника "і" є фонетичний варіант "й". Спільна функція цих сполучників - єднальна, приєднувальна. Тут вони цілком рівноправні. Наприклад: "Тут біля хати уся моя сім'я: бабуся, мама й тато, два братики та я" (Наталя Забіла).
Тому думка, яку почув радіослухач Сахник, нібито "та" означає другорядність у переліку, не відповідає дійсності. Сполучник "та" широко вживаний в офіційних назвах: "Театр опери та балету", "Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології", банк "Фінанси та кредит". Але "та" не може бути повторюваним у зіставлюваних конструкціях. Наприклад: "І день іде, і ніч іде, і голову схопивши в руки, дивуюся, чому не йде апостол правди і науки" (Тарас Шевченко).
Тут не можна було написати: "та день іде, та ніч іде" і так далі. Крім єднальної, сполучник "та" виконує ще й протиставну функцію: "Хоч ізійшлися і раненько, та пан Еней наш опізнивсь" (Іван Котляревський).
Прізвище "Сахник", хоч воно, може, й польського походження, як думає його носій, потрібно писати з "и" після "н". Так, як пишемо "Коперник", "Ботвинник" тощо

Звідки беруться Ґалафастови?

Радіослухач Володимир просить порадити, в яких книжках можна знайти добре пояснення синонімів. Не можу сказати, що найкраще, але найповніше з цього погляду видання - "Словник синонімів української мови" у двох томах (Київ, "Наукова думка", 2000).
Можна знайти синоніми також у перекладних словниках. Наприклад, у Російсько-українському словнику: "вертикальный" - "вертикальний", "прямовисний", "горизонтальный" - "горизонтальний", "поземний", "горизонт" - "горизонт", "обрій", "крайнебо", "небокрай", "небосхил", "видноколо", "виднокруг", "круговид", "кругогляд", "овид" тощо.
Львів'янин Роман Пришляк запитує, як відмінювати прізвище "Чернець".
Це той рідкісний випадок, коли прізвища й апелятиви відмінюємо по-різному.
Якщо, наприклад, "швець" - "майстер із пошиття й лагодження взуття", то відмінюємо так: швець, шевця, шевцеві, шевця, шевцем, на шевцеві, кличний відмінок - шевче. А прізвище "Швець" - Швеця, Швецеві, Швецем і так далі.
Так само "чернець". Коли це синонім до слова "монах", відмінюємо: ченця, ченцеві, ченця, ченцем, на ченцеві, кличний відмінок - ченче. А прізвище "Чернець" - Чернеця, Чернецеві і так далі.
Спотворення прізвищ та переписування їх на російський манер, про яке пише пан Євген із Харкова, набрало розмірів стихійного лиха, на жаль, уже в незалежній Україні.
Ви, Євгене, наводите тільки давні приклади - "Ніколаєнко", "Омельянчук", "КірпА" замість нормальних "Миколаєнко", "Омелянчук", "КИрпа". Цей список можна вести далі: "Козіцький", "Кіріченко", "Алексеєнко", "Бєлоконь", "Волік" замість "Козицький", "Кириченко", "Олексієнко", "Білокінь", "Волик" тощо. Винні в цьому не тільки ті, хто пише так у документах, а й носії таких прізвищ, які, наслідуючи героя комедії "За двома зайцями" Голохвостого, що запевняв, ніби його прізвище Ґалафастов, з гордістю кажуть, що в них так записано в паспорті.
Якось мені довелося брати участь в обговоренні перекладу однієї наукової праці, редактором якої була пані на прізвище Стадніченко. Я зауважив, що в прізвищі помилково написано "і" замість "и". Пані відповіла, що вони насправді всі були Стадниченками, а нещодавно її син одержав паспорт, де написано "Стадніченко". Через це вона, аби мати однакове з сином прізвище, пішла до паспортного столу і поміняла своє прізвище "Стадниченко" на "Стадніченко". Мені здається, що це клінічний випадок. За нормальних умов потрібно було зробити навпаки.

Щасливі дні моєї юностИ

За українським правописом 1928 року іменники четвертої відміни жіночого роду, що закінчуються на два приголосних: "радість", "сміливість", "юність", "смерть", "чверть", у родовому відмінку однини мають закінчення "и", у давальному і місцевому - "і". Наприклад: "Щасливі дні моєї юности", але "В юності і дні видаються довші, і небо ясніше, і сонце яскравіше".
Крім іменників названого типу, закінчення "и" в родовому відмінку мають слова "кров", "любов", "осінь", "сіль", "Русь", "Білорусь". Коли ближчі і дальші родичі казали, що українська мова - це не мова, а діалект, Іван Франко тоді написав вірш, у якому є така строфа: "Діалект, а ми його надишем
Міццю духа і огнем любови
І нестертий слід його запишем
Самостійно між культурні мови.
Що спільного і відмінного мають іменники "сім'я" і "родина",- запитує радіослухач Олександр.
Ці слова мають спільне значення: "група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом", а також "група тварин із самця, самиці та малят".
Наприклад: "Чумак народився в селянській родині десь на Чернігівщині" (Василь Еллан), "Тут біля хати уся моя сім'я: бабуся, мама й тато, два братики та я" (Наталя Забіла). Обидва слова вживані і в переносному значенні: "група людей, пов'язаних дружбою, спільними інтересами". "Мені вони - брати, вони - родина, близька душі моїй" (Леся Українка), "Шумить учнівська сім'я" (Володимир Сосюра).
"Родина" (не "сім'я"), крім того, має такі значення: біологічне "група кількох родів тварин або рослин, схожих будовою та близьких походженням". Наприклад, "Білки й ховрахи утворюють родину білячих" (з підручника), "Родина пальмових - одна з найчисленніших. Вона налічує понад 1700 видів" (журнал "Хлібороб України").
Радіослухач Андрій просить пояснити значення слів "умисний", "зумисний", "навмисний". Перелічені прикметники мають те саме значення - "зроблений з певним наміром, свідомо". Відрізняються частотою вживання. Найчастіше використовуване слово "навмисний". Рідше - "умисний", ще рідше - "зумисний". Так само характеризуються з погляду частотности утворені від них прислівники "навмисне - навмисно", "умисне - умисно", "зумисне - зумисно".

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS