Архіви 2010-04

Ожеледь і ожеледиця, пісдніжники і проліски...

Багато радіослухачів просять пояснити відмінність між паронімами, тобто словами, близькими за звучанням і відмінними значенням. Скажімо, яка різниця між словами „ожеледь" і „ожеледиця"?

Ожеледь - тонкий шар льоду на деревах. Наприклад: „В садках гірським кришталем блищала ожеледь. Бурульки іскрилися й мінилися діамантами". Зінаїда Тулуб.

Ожеледиця - тонкий шар льоду на поверхні землі. Наприклад: „Прямуючи до волости, немов і не помічала ні вітру, ні снігу, ні слизької ожеледиці". Любов Яновська.

Лікарський, лікарський, лікарняний - яка між ними відмінність?

Лікарський - стосовний до лікаря. Кажемо: „лікарська діяльність", „лікарський халат", „лікарська дільниця", тобто дільниця, яку обслуговує певний лікар.

Лікарський - той, що має лікувальні властивості: „лікарські рослини".

Лікарняний - пов'язаний з лікарнею: „лікарняний режим", „лікарняне ліжко".

Проліски й підсніжники.

Проліски - латинська назва Galanthus L., рослина з родини лілійних з блакитними, синіми, рідше фіолетовими квітками на безлистому стеблі. Наприклад: „Нам глянув ніжно і ласкаво в очі весняних пролісків лілово-синій цвіт". Любов Забашта.

Підсніжники - латинська назва Scilla L. білі проліски. Наприклад: „Білий росяний підсніжник раптом блиснув з-під листка". Валентин Бичко.

Як правильно - учбовий чи навчальний?

Для позначення понять „стосовний до навчання", „призначений для навчання, тренування" тощо маємо прикметник „навчальний", утворений від іменника „навчання". Наприклад: „Скоро закінчується навчальний рік і більшість студентів роз'їдеться по домівках". Леонід Смілянський. „У бухті внизу стоїть кілька навчальних кораблів". Юрій Яновський.

Учбовий - це зіпсоване російське „учебний". Для вживання його в українській мові немає підстав. А замість звукової абревіатури вуз (вищий учбовий заклад) треба використовувати власне українську абревіатуру виш (вища школа): „Потім ми вступимо у виші. Я - в інститут авіації, а ти - в хімічний". Іван Микитенко.

Останнім часом у дикторів радіо й телебачення з'явився непотрібний і невмотивований неологізм, яким закінчують окремі передачі. Кажуть: „Почуємося!" Мабуть, за зразком „побачимося".

„Побачимося" - слово нормальне, бо бачитися означає зустрічатися, бачити одне одного. Наприклад: „Бачимося мало не щодня". Михайло Коцюбинський.

А „чутися" має такі значення: сприйматися на слух (наприклад: „Десь здалека ледве чувся гомін". Олесь Досвітній), відчуватися („Вже чулося сонце за схилами гір". Леонід Первомайський), почувати себе якимсь („Устино, чи ти не чуєшся, що ти вже вільна душа?" Марко Вовчок). Отже, на відміну від „бачитися", „чутися" не позначає взаємоперехідної дії. Тож „почуємося" в такому значенні винахід, м'яко кажучи, не дуже мудрий. Замість нього ліпше вживати „на все добре", „бувайте здорові", „до зустрічі" тощо.

Пан професор Пономарів про звертання, хрещення і глобалізацію.

Радіослухач Андрій пише, що я на своїй сторінці вживаю словосполучення „пан Пилип". „Це вже усталилося, - запитує радіослухач - що слово „пан" приставляється до імені? В Америці теж кажуть „містер Філіп" чи в Росії „господин Филипп? Я думаю, що ні в Америці, ні в Росії так не кажуть. Наскільки я завжди собі уявляв від дитинства, то теперішнє усталене тупувате західняцьке звертання (не турбуйтеся, я сам західняк) не відповідає логіці спілкування. Офіційне звертання „пан" пов'язується або з прізвищем або з професією, підкреслює офіційність і сухість".

Тут радіослухач має цілковиту рацію. Слова „пан", „пані" в офіційному мовленні слід уживати не з ім'ям, а з прізвищем, назвою посади або професією: „пане президенте", „пані вчителько", „пане редакторе" і т.д.

Радіослухач Євген Куспій запитує, чи можна відмінювати його прізвище. Якщо прізвище закінчується на приголосний і належить чоловікові, то його не тільки можна, а й потрібно відмінювати: „Іван Крутій", „Сергій Дерій", „Євген Куспій" - „Івана Крутія", „Сергія Дерія", „Євгена Куспія" і т.д. Коли таке прізвище має жінка, то воно невідмінюване: „Ганна Куспій", „Ганни Куспій", „Ганною Куспій" і т. д.

Ще один радіослухач запитує, як правильно „хрещення" чи „хрищення"? У різних виданнях богословської літератури можна зустріти і те, й те, але усталений варіант, уживаний у більшості видань і схвалений нормами української літературної мови, - „хрещення".

Дописувач Петро Щур пише: „Щодо слова „блог", то це слово іншомовне, а кожна мова перш, ніж запозичити якесь слово з чужої мови, повинна пошукати у своїх лексичних засобах. Може, щось є в нас, а може, якомусь слову надати нового значення. А може, спробувати нарешті вигадувати, витворювати щось нове?"

Ще один радіослухач пише: „Блог і сторінка - це дві різні речі і не можна замінити одне на інше. Слово „блог" уже набуло інтернаціонального вжитку. Може, і слова „Бі-Бі-Сі" чи „інтернет" перекладемо? Інтернаціоналізація мови - це глобальне явище, і не одна з країн, де є інтернет, не втратила своєї мови. А от бездумне запровадження і використання російської мови, і особливо російського кримінального суржика є чи не головною проблемою для України".

Відповідаю обом радіослухачам. Щодо інтернаціоналізації й глобалізації, то не варто їх переоцінювати. Можу вас запевнити, що, наприклад, у новогрецькій мові слова „блог" не існує. Греки навіть для таких понять, як „комп'ютер", „глобалізація", „інтернет" мають свої відповідники. Отже, мають рацію ті, хто вважає, що перш, ніж запозичати якесь слово з чужої мові, варто пошукати в своїй мові, створити нове слово або надати вже наявному слову нового значення.

Щодо суржику, я цілком згодний з вами. Суржик - це позанормативна суміш елементів з різних мов. У нас найпоширеніший суржик - суміш українських та російських слів. Це мовне сміття, від якого конче потрібно очищати мову.

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS