Архіви 2010-02

Будемо гулять, чи гуляти?

У своїх листах радіослухачі часто запитують: „Чи закономірні наголоси типу будеш, будемо, підеш, підемо і т. д.?"
Незакономірні. Це наголоси діалектні.
В українській мові, оскільки вона має дуже велику територію поширення, є значні відмінності в наголошуванні слів. Тому треба посилатися на словники, там зазначено всі правильні наголоси.
Так от, дієслово „піти" відмінюється так: „я піду", „ти підеш", „він піде", „ми підемо", „ви підете", „вони підуть". Так само наголоси „будемо", „будеш", „будете" неправильні. Ці наголоси нелітературні, і х не варто вживати в офіційному мовленні.

Крім того, дуже часто роблять ту саму помилку, коли кажуть „наступає на ті самі граблі". Українською мовою треба казати „граблі" і „наступати на ті самі граблі".
Слухачі запитують, які закінчення дієслів в інфінітиві є правильними.
У нас дієслова в інфінітиві закінчуються на „ти", не на „ть". Українська мова - єдина зі слов'янських мов, яка зберегла цей інфінітив.
Колись на „ти" в інфінітиві закінчувалися дієслова у всіх слов'янських мовах. Потім поступово і в росіян, і словаків, і поляків вони стали закінчуватися на „ть". Найдовше трималися чехи. У них ще в 70-х роках у словниках подавався інфінітив на „ті", але тепер чехи теж перейшли на „ть".
Тобто, українська мова залишилась єдина, де зберігся цей інфінітив на „ти", і ми повинні берегти його, як зіницю ока. Наприклад, колись у всіх слов'янських мовах були носові голосні. Тепер їх немає ні в кого, тільки в поляків. Поляки їх бережуть і носяться з ними, як з писаною торбою.
Тому хоч в усному мовленні в деяких говірках і поширені інфінітиви типу ходить, гулять, співать, і т.д., і вони допускаються в поезії з ритмомелодичних міркувань, але гарні поети цим не зловживають.
Особливо важко це зробити, коли перекладаєш вірші з російської чи з білоруської мови, де інфінітиви закінчуються на „ть" чи на „ць", як у білоруській мові. Тому шукають такі поєднання слів, щоб усе ж літературний російський варіант замінити літературним українським варіантом. Отже, якщо в розмовному мовленні вони допустимі, то в офіційному їх треба уникати, і казати "писати, ходити, любити" і т. д.

Чи потрібні "пули" і "борди"

Блог професора Пономарева

У своїх листах слухачі ставлять багато запитань щодо культури української мови. Пан Пилип пише: „Мене дуже турбує засилля в українській мові кальок з англійської. Українські депутати, не усміхнувшись, можуть заявити, що закон повинен бути „прозоро-транспарентним".

Фуршети, пули, кастинги, фітнеси, тішорти і борди заполонили статті українських журналістів. Так, запозичення потрібні, особливо коли на позначення нових предметів чи явищ немає українських слів. Але часто проблемою є те, що українські журналісти просто не знають українських слів і тому калькують з англійської. Це соромно!" - каже пан Пилип.

Насамперед треба сказати, що ці слова - не кальки, а лексичні запозичення, це просто слова, які безконтрольно беруться з англійської мови.

Коли брати мову наших депутатів, то вона залишає бажати багато кращого, тому що переважна більшість депутатів не повністю засвоїла лексичні та інші норми української мови. „Прозоро-транспарентний" - це все одно, що „дерев'яне дерево", бо „транспарентний" - це і є прозорий.

„Фуршет" буквально у французькій мові означає виделка, але воно вживається в інших значеннях. Тому замість „фуршету" можна казати „частування".

„Пул" - це багатозначне слово, залежно від того, в якому контексті воно вживається. Це або група журналістів, або чийсь спільний фонд.

„Фітнес" - вправи, фізична зарядка.

„Борд" - це дошка, щит, а „біл" - оголошення. Отже, замість „білборд" треба казати „дошка оголошень".

Пан Пилип виступає цілком слушно проти засилля слів іншомовного походження. Останнім часом журналісти й інші часто вживають слово „слоган". Але ж у нас є здавна вживане в українській мові слово „гасло". Або замість притягнутого за вуха „меседж" з англійської мови маємо казати „послання" або „заклик", залежно від контексту.

Що ж стосується деяких кальок з російської мови, про які нас запитують слухачі, то слова „заключати" в українській мові немає взагалі. Тому вислови на кшталт „заключати договір, контракт, угоду" або „проблема заключається в тому ...", що їх так полюбляють окремі політики, не мають жодного права на існування. Договір, контракт, угоду укладають, а не „заключають". Проблема не „заключається", а полягає в тому, що... і т. д.

Слово „відміняти", „відмінювати" в українській мові означає робити щось або когось іншим, змінювати. Наприклад, „слово відмінюється так". А коли йдеться про визнання чогось недійсним, незаконним, про припинення дії чогось, то кажемо: „скасовувати", „скасувати": скасувати закон, указ, вирок, заняття.

Замість „оточуюча дійсність" треба казати „навколишня дійсність". Замість „оточуюче середовище" - „навколишнє" або „довколишнє середовище", або ще коротше „довкілля".

Треба казати не „згідно чого", а „згідно з чим" або „відповідно до чого". Наприклад, „згідно з набраними балами".

"Ваш допис передано авторові сторінки для перегляду"

Пан Пилип, який є активним нашим слухачем, запитує, чи правильний такий вислів "Ваш допис було отримано для перегляду автором блогу". Справді, "отримано автором" звучить не по-українському. У нас дуже поширені форми на -но, -то ("досягнуто", "отримано", "написано"). Але вони вживаються в безособових реченнях, коли не вказується діяч.

Наприклад, коли ми хочемо сказати: "В нашому університеті в цьому році захищено 50 кандидатських дисертацій". Коли нема автора, ми просто констатуємо факт, даємо результат "захищено стільки-то дисертацій". А коли хочемо конкретно вказати особу, то треба її ставити в називному відмінку, і тоді це вже буде не односкладне, а двоскладне речення.

Отже, це зауваження пана Пилипа цілком правильне, і я пропонував би названий ним вислів замінити так: "Ваш допис передано авторові сторінки для перегляду".

Колись Борис Антоненко-Давидович, відомий борець за культуру української мови, висміював вислів, який було написано в багатьох трамваях і тролейбусах у Києві "Двері відчиняються водієм". То Борис Дмитрович написав у "Літературній Україні" статтю "Доки відчинятимемо двері водієм?". Він пропонував цілком правильний варіант: "Двері відчиняє водій".

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS