Архіви 2010-01

Обережно - кальки

Радіослухачка Таня з Києва запитує: „Як правильно перекласти українською мовою „столкнулся с проблемой"? Зіштовхнувся - це ж калька". По-перше, не все, що схоже за будовою, є калькою. Не можна ж казати, що „п'ю воду" - це калька з російської. Це спільні вислови у близькоспоріднених слов'янських мовах. Щодо вашого запитання, то українською мовою треба казати „зіткнувся з проблемою".

Слава з Ужгорода питає, як правильно писати повістку: „викликається на судове засідання" чи „викликається в судове засідання"? Повістка або виклик - на судове засідання, бо кажемо „питання порушувалось на засіданні", „справу слухали на засіданні". Тому треба казати „виклик чи повістка на засідання". Але „в судовому засіданні взяли участь". Це залежить від того, з чим „засідання" пов»язується в реченні.

Часто при відмінюванні неправильно наголошують слово „суд". Треба казати „суд", родовий відмінок - „суду", давальний - „суду" або „судові", орудний - „судом", у множині - „суди", „судів".

Крім того, запитують, як перекласти українською мовою „свернул шею". Це той випадок, коли не можна буквально перекласти. У нас є і слово „звернути", і слово „шия". Але це фразеологізм. Наприклад, росіяни кажуть „дело в шляпе", тобто якусь справу вже зроблено, закінчено. У нас є і „капелюх", і „діло", але коли ми скажемо „діло чи справа в капелюсі", то це не буде фразеологізм, а просто два слова. Тому треба шукати український відповідник фразеологічного типу. А по-нашому це буде „рибка в сітці", тобто ми зробили те, до чого прагнули. Отже, „свернуть шею" можна перекласти як „скрутити в'язи".

Хотілося б сказати кілька слів про словосполучення фразеологічного типу, які часто порушують, неправильно вживають у електронних і друкованих ЗМІ. Отже, замість „тримати слово" (це калька з російського „держать слово"), українською буде „дотримувати або додержувати слова".

Один з радіослухачів каже „величезне дякую". Це також груба калька з російського „огромное спасибо". А українською мовою кажемо: „велика або величезна подяка", „дуже дякую", „вельми вдячні", „щиро дякуємо" тощо.

Краще мати сторінку, а не блог

Пані Ірина зі Львова вітає ідею створення на Бі-Бі-Сі програми за участю Олександра Пономарева, проте, пише слухачка, було б ще краще, якби працівники служби зверталися до пана професора щодо вживання певних слів та виразів. Пані Ірина вважає, що не можна казати "скоїти злочин", і радить звернутися до словника юридичної термінології.

Я відповідаю на це запитання і на пораду пані Ірини.

Лихо наше в тому, що не одне десятиліття українська термінологія, зокрема і правнича, розвивалася не самостійно, а під пильним впливом (часто від'ємним) російської. Багато російських слів та висловів бездумно калькували українською мовою. Наприклад, російське слово "совершать - совершить" у сполученні з іншими лексемами перекладають "учинити, зробити, здійснити". "Совершить нападение - вчинити напад", "совершить переворот - учинити (або зробити) переворот", "совершить покушение - вчинити замах". За цією схемою з'явився й вислів "учинити злочин" (російське "совершить преступление"). Але що стосується "вчинити злочин", то тут вийшов тавтологічний зворот на зразок "масло масляне" чи "дерев'яне дерево" (обидва слова однокореневі). Аби уникнути цього, обізнані з тонкощами нашої мови правники використовують вислів "скоїти злочин".

Ще одне питання від пані Ірини. Вона пише, що "БОМЖ" - це російська абревіатура. А в українській мові такого слова немає. Є "безхатник", "безхатченко", - пише слухачка.

Щодо "БОМЖа" я цілком згодний з пані Іриною. "БОМЖ" - це російська абревіатура, яка складається з чотирьох звуків - літери Б,О,М,Ж (без определенного места жительства). Це звукова абревіатура. Якщо її перекласти українською мовою, у нас не вийде звукової, бо ми кажемо: без певного місця мешкання. Тому, й справді ( і воно вже вживане в деяких засобах масовој комунікаціј) треба використовувати слово "безхатник" або "безхатченко".

Слово "зговір", про яке згадує пані Ірина, - це непотрібний росіянізм «сговор», пристосований до українськој фонетики. Нормальний український відповідник - "змова". Ще одне значення російського "сговор" перекладаємо українською "заручини", коли йдеться про оголошення хлопця й дівчини нареченим та нареченою.

Ще один слухач пан Іван Меломан з Кілії на Одещині питає, як сприймає професор Пономарів те, що засоби масової інформації витворюють ось такі "мовні перли", як "блог професора Пономаріва". Щодо слова "блог", то це слово іншомовне. А кожна мова перш, ніж запозичити якесь слово з чужої мови, повинна пошукати у своїх лексичних засобах, може, щось є в нас, а, може, якомусь слову надати нового значення. Так от, у даному випадку я пропоную називати не "блог", а "сторінка професора Пономарева".

Наш слухач просить також прокоментувати словосполучення "металічні сходи".

Від іменника "метал" маємо два прикметники: "металевий" і "металічний". За всіма лексикографічними джерелами, перевагу потрібно віддавати слову "металевий", яке має такі значення: зроблений з металу, властивий металові, подібний до металу, той, що нагадує звуки від удару по металові.

"Металічний" має вужче значення: звук, подібний до металу. Тому про сходи, зроблені з металу, треба казати "металеві", а не "металічні".

Блог Пономарева, але діалог з Литвином

На наші передачі (приємно це відзначити) надходить чимало листів, у яких слухачі порушують різні питання, зокрема, питання культури української мови. Скажімо, львів'янин Роман Пришляк пише:

„Вельмишановний пане професоре, величезне дякую вам за захист рідної мови, а також дякую Бі-Бі-Сі за наданий вам етер. Але, будь ласка, поясніть журналістам, як правильно відмінювати ваше прізвище. Бо їхнє „Мовне питання з професором Пономарівом" немилосердно ріже вухо".

Так от про прізвища: нерідко натрапляємо на помилки при відмінюванні українських прізвищ. У прізвищах на -ів (Ковалів, Пономарів, Косів, Романів) при відмінюванні відбувається чергування: „і" в закритому складі з „о" або „е" у складі відкритому. Ковалів - Ковалева, Ковалевим, Пономарів - Пономарева, Косів - Косова, Романів - Романова.

Ще одне питання: „По радіо чуємо політичну рекламу, - пише один радіослухач - „Тільки з Литвином". Або ось назва радіопередачі: „Україна і час. Діалог з Володимиром Литвином". А може, правильно не „Литвином", а „Литвиним"?
Прізвища типу Литвин, Волошин, Сухомлин є не прикметниками, а іменниками. Литвинами українці колись називали білорусів, а волошин - це застаріла назва румуна. У ролі прізвищ українців нерідко виступають назви народів: білорус, поляк, лях, москаль, швед.

Так само й Литвин. Коли такі прізвища належать жінкам, вони невідмінювані: Ганна Литвин, Ганна Волошин, Марія Сухомлин, Ганною Литвин, Марією Волошин і т.д. Коли носіями цих прізвищ є чоловіки, то кажемо: Микола Литвин, Іван Волошин, Сергій Сухомлин, Миколою Литвином, Іваном Волошином, Сергієм Сухомлином. Як я вже сказав, це не прикметники, а іменники. Тому що присвійні прикметники відповідають на питання „чий": Кузьмин син, Кузьмина дочка. А прізвища іменникового типу відповідають на питання „хто?": Литвин (як пан). Ким? - Литвином (паном). Отже, треба казати, Володимиром Литвином, а не Володимиром Литвиним.

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS