« Попередній | Актуальний | Наступний »

Мобільний телефон та Інтернет у якості зброї проти зла у світі

Богдан Цюпин Богдан Цюпин | 2011-02-17, 12:49

Чи загинули би в результаті Голодомору мільйони українців, якби більшість людей в Україні в 30і роки знали і навіть бачили свідчення того, що тоді насправді відбувалося?

A visitor checks his mobile phone as he attends the 1st day of Mobile World Congress on February 14, 2011 in Barcelona, Spain. The Mobile World Congress hosts some of the world


Ми не можемо точно знати, що могли би в ті часи змінити сучасні мобільні телефони з відеокамерами, Твіттер і Фейсбук, але можна припустити і зробити висновки для сучасності.

У спогадах колишнього радянського генерала Петра Григоренка, який став українським дисидентом, є опис його приїзду в 30 роках у рідне село в Запорізькій області.

Він, живучи тоді в одному з великих міст, отримав листа, який очевидно йшов кілька днів. Ще принаймні день він добирався і там з'ясував, що треба рятувати тих, хто ще залишався.

Але зі спогадів зрозуміло, що навіть з побаченого на власні очі за кілька годин і лише у своєму кутку села Петро Григоренко тоді так і не осягнув масштабів Голодомору.

Він залишався наївним комуністом аж до сімдесятих років, а "просвітили" його лише переслідування радянської влади, примусове психіатричне лікування, спілкування в ув'язненні з радянськими інакодумцями і, згодом, вигнання з Батьківщини.

У написаній у США автобіографії є рядки про те, як молодий Петро Григоренко не спав цілу ніч, бо натхненно обдумував статтю Сталіна в газеті Правда "Запаморочення від успіхів". Це був березень 1930 року, коли створенням колгоспів і "розкуркулюванням" непокірних селян в Україні закладалися умови для Голодомору.

Що він би думав про Сталіна та пропагандистські статті Правди, якби йому могли переслати повідомлення з зображенням справжніх методів і наслідків роботи комсомольських загонів, які забирали останнє у голодних дітей?

Непоінформованість та відсутність безпосереднього зв'язку з жертвами подій дозволяла комуністичній системі задурманювати таких ідеалістів як Григоренко, підкуповувати привілеями вірних слуг, а мовчазній масі це створювало умови для філософії "моя хата скраю".

Інтернет і Твіттер змінюють світ?

Масштаби жорстокості режиму Хосні Мубарака у Єгипті не сягнули масштабів сталінських, можливо, лише тому, що в Єгипті не було Сибіру, але нічні стуки в двері і зникнення інакодумців у казематах таємної поліції Мухабарат цілком можна порівняти зі стилем роботи НКВД-КГБ.

Коли під тиском масових протестів і позбувшись підтримки Москви у Східній Європі, наприкінці вісімдесятих валилися репресивні режими, деякі оглядачі дивувалися, чому залишаються мовчки опущені голови людей в країнах Арабського світу, де "президенти" зі своїх палаців правили країнами по 20 - 30 років?

Відрахунок часу до дня повалення Мубарака напевне співпадав з відрахунком реєстрації єгиптян на Фейсбуку та поширення мобільних телефонів навіть серед тих багатьох, хто не має доступу до Інтернету (40% єгиптян виживають на менше ніж $2 денно) і чи навіть не може читати (44% єгиптян неписьменні або малописьменні).

Імовірно, що для мас більше значення, ніж Інтернет, мали телерепортажі на не контрольованому єгипетською владою супутниковому телебаченні Аль-Джазіра та інших арабськомовних каналах.

Демонстрації на майдані Тахрір у Каїрі були спонтанними, але не хаотичними і протести мали лідерів. Об'єднання молодих освічених активістів на зразок Організації 6 квітня допомагали перетворювати обурення мас на протести під скоординованими гаслами і вимагати виконання головного гасла - відставки президента Мубарака.

Головними інструментами єгипетських активістів були комп'ютери, Інтернет і мобільні телефони.

Чи могли революції в Тунісі та Єгипті відбутися і без новітніх технологій? Можливо, так. Французи зібралися штурмували Бастилію ще сотні років тому і без закликів з Твіттера.

Досвід влади в Китаї та Ірані показує, що новітня технологія може бути використана і в інтересах влади, хоча і цьому є межі.

Проблема для пореволюційних країн у тому, що для втілення головних ідеалів та гасел, які головно полягають у покращенні рівня життя та гарантіях свобод, потрібні набагато більші ресурси й структури, ніж групи активістів з доступом до Інтернету та маси обурених і натхненних людей.

КоментаріЗалиште допис

  • 1. Час допису 20:52 Дата допису 17 February 2011, Roman Написав:

    "потрібні набагато більші ресурси й структури" Що маеться на увазi?

  • 2. Час допису 13:10 Дата допису 18 February 2011, Богдан Цюпин Author Profile Page Написав:

    Шановний пане Романе,
    Слово "ресурси" у моєму блозі, звичайно ж, є евфемізмом до слова гроші.
    Є теоретики, які вважають, що демократія успішно функціонує, як правило, у країнах, де ВВП на особу становить принаймні $6,000 і рідко виживає в країнах, де цей показник становить менше $1,500.
    Зараз у Єгипті ВВП на одиницю населення становить $2,800.
    В Україні цей показник - $6,700.
    У Голландії - $40,500.
    Ось і робіть висновки.
    Але крім "ресурсів" потрібні і, як я писав "структури", маючи на увазі, справедливу виборчу систему, дієві механізми законодавства, судочинства, розвинене громадянське суспільство і консенсус у питаннях гарантій прав власності та прав людини і усе перераховане - на основі верховенства закону.
    Сподіваюся, що моя відповідь дещо прояснила.

  • 3. Час допису 15:59 Дата допису 20 February 2011, Roman Написав:

    Дякую. А звідки взяти "набагато більші ресурси й структури"?

  • 4. Час допису 08:22 Дата допису 21 February 2011, Максим Козуб Написав:

    Для демократії, тобто влади народу, потрібний народ (а не тільки ресурси й структури). В Україні ж ми, на превеликий жаль, маємо територію., яка так і не спромоглася стати країною, й населення, яке так і не спромоглося стати народом (не кажучи вже про те, щоб стати політичною нацією).
    Я належу до тих, хто, насмілюся так вважати, щось зробив і для свого народу, і для незалежності своєї країни. Але тепер, дивлячись на теперішній стан, думаю про те, щоб пакувати валізи.

  • 5. Час допису 21:35 Дата допису 22 February 2011, Roman Написав:

    Дивно, чому Ви так довго думали Максим - це вже зробило офіційно більше 4 млн. чоловік. І це понизило процент безробіття.

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS