Архіви 2011-02

Мобільний телефон та Інтернет у якості зброї проти зла у світі

Чи загинули би в результаті Голодомору мільйони українців, якби більшість людей в Україні в 30і роки знали і навіть бачили свідчення того, що тоді насправді відбувалося?

A visitor checks his mobile phone as he attends the 1st day of Mobile World Congress on February 14, 2011 in Barcelona, Spain. The Mobile World Congress hosts some of the world


Ми не можемо точно знати, що могли би в ті часи змінити сучасні мобільні телефони з відеокамерами, Твіттер і Фейсбук, але можна припустити і зробити висновки для сучасності.

У спогадах колишнього радянського генерала Петра Григоренка, який став українським дисидентом, є опис його приїзду в 30 роках у рідне село в Запорізькій області.

Він, живучи тоді в одному з великих міст, отримав листа, який очевидно йшов кілька днів. Ще принаймні день він добирався і там з'ясував, що треба рятувати тих, хто ще залишався.

Але зі спогадів зрозуміло, що навіть з побаченого на власні очі за кілька годин і лише у своєму кутку села Петро Григоренко тоді так і не осягнув масштабів Голодомору.

Він залишався наївним комуністом аж до сімдесятих років, а "просвітили" його лише переслідування радянської влади, примусове психіатричне лікування, спілкування в ув'язненні з радянськими інакодумцями і, згодом, вигнання з Батьківщини.

У написаній у США автобіографії є рядки про те, як молодий Петро Григоренко не спав цілу ніч, бо натхненно обдумував статтю Сталіна в газеті Правда "Запаморочення від успіхів". Це був березень 1930 року, коли створенням колгоспів і "розкуркулюванням" непокірних селян в Україні закладалися умови для Голодомору.

Що він би думав про Сталіна та пропагандистські статті Правди, якби йому могли переслати повідомлення з зображенням справжніх методів і наслідків роботи комсомольських загонів, які забирали останнє у голодних дітей?

Непоінформованість та відсутність безпосереднього зв'язку з жертвами подій дозволяла комуністичній системі задурманювати таких ідеалістів як Григоренко, підкуповувати привілеями вірних слуг, а мовчазній масі це створювало умови для філософії "моя хата скраю".

Інтернет і Твіттер змінюють світ?

Масштаби жорстокості режиму Хосні Мубарака у Єгипті не сягнули масштабів сталінських, можливо, лише тому, що в Єгипті не було Сибіру, але нічні стуки в двері і зникнення інакодумців у казематах таємної поліції Мухабарат цілком можна порівняти зі стилем роботи НКВД-КГБ.

Коли під тиском масових протестів і позбувшись підтримки Москви у Східній Європі, наприкінці вісімдесятих валилися репресивні режими, деякі оглядачі дивувалися, чому залишаються мовчки опущені голови людей в країнах Арабського світу, де "президенти" зі своїх палаців правили країнами по 20 - 30 років?

Відрахунок часу до дня повалення Мубарака напевне співпадав з відрахунком реєстрації єгиптян на Фейсбуку та поширення мобільних телефонів навіть серед тих багатьох, хто не має доступу до Інтернету (40% єгиптян виживають на менше ніж $2 денно) і чи навіть не може читати (44% єгиптян неписьменні або малописьменні).

Імовірно, що для мас більше значення, ніж Інтернет, мали телерепортажі на не контрольованому єгипетською владою супутниковому телебаченні Аль-Джазіра та інших арабськомовних каналах.

Демонстрації на майдані Тахрір у Каїрі були спонтанними, але не хаотичними і протести мали лідерів. Об'єднання молодих освічених активістів на зразок Організації 6 квітня допомагали перетворювати обурення мас на протести під скоординованими гаслами і вимагати виконання головного гасла - відставки президента Мубарака.

Головними інструментами єгипетських активістів були комп'ютери, Інтернет і мобільні телефони.

Чи могли революції в Тунісі та Єгипті відбутися і без новітніх технологій? Можливо, так. Французи зібралися штурмували Бастилію ще сотні років тому і без закликів з Твіттера.

Досвід влади в Китаї та Ірані показує, що новітня технологія може бути використана і в інтересах влади, хоча і цьому є межі.

Проблема для пореволюційних країн у тому, що для втілення головних ідеалів та гасел, які головно полягають у покращенні рівня життя та гарантіях свобод, потрібні набагато більші ресурси й структури, ніж групи активістів з доступом до Інтернету та маси обурених і натхненних людей.

Радіо вмерло - хай живе радіо! (Чи як там його тепер краще назвати?)

Реклама цифрових каналів радіо Бі-Бі-Сі

Оголошення про закриття радіомовлення Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі українською, російською, китайською та багатьма іншими мовами і переведення низки мовних секцій на роботу для аудиторії виключно в Інтернеті майже співпало з оприлюдненням статичних даних про слухання радіо у Великій Британії.

Статистична служба Radio Joint Audience Research з'ясувала, що зараз 90,5% британців слухають радіо щотижня.

Аудиторія радіо в цій країні зберігає тенденції до зростання навіть у порівнянні з зареєстрованим у серпні 2010р. рекордним показником 46,8 млн.

Радіо в Британії завжди мало багато шанувальників, але в останні роки цю популярність підтримують новітні технології, які дають йому нове дихання.

Майже чверть прослуховування радіо в цій країні зараз відбувається з цифрових каналів. Приймачі з DAB (Digital Audio Broadcasting) стають дешевшими і доступнішими.

Також вперше подолало 3% бар'єр слухання радіостанцій через Інтернет.

Нові можливості слухати радіо надають і цифрові канали нового покоління телевізорів.

З невеликими показниками, але зростає слухання радіо ще й з мобільних телефонів. А у віковій категорії 15-24 річних британців аж 30,7% заявили, що слухали радіо саме з мобілки.


Чи можуть бути британські показники орієнтиром для прогнозування тенденцій радіо в Україні?

Так склалося, що 30-40 роки двадцятого сторіччя, які були "золотою добою" радіо в багатьох країнах світу, в Україні були добою Голодомору, коли радіо було одним з інструментів комуністичної державної машини та війни.

Радіоточка була дешевою і охоплювала майже усе населення, але вона також була і способом обмеження можливості слухати різні радіостанції.

Альтернатива - слухання іноземних станцій була досить ризикованим хобі для тих, хто міг дозволити собі придбати часто "дефіцитного" короткохвильового приймача. При цьому батькам часто доводилося нагадувати дітям, щоб вони десь у школі чи у дворі не обмовилися, що вдома чують закордонні "голоси".

Фактично, перестрибнувши золоті часи радіо, українці у дев'яностих роках опинилися у бурхливому морі комерційного багатоканального телебачення.

Ні для кого в Україні не дивно, якщо у когось вдома немає радіоприймача.

Натомість не мати телевізора - ознака серйозних або матеріальних проблем, дивацтва, або, рідкісно, свідомого вибору тих, хто свідомо намагаються позбутися комерціалізованого та політизованого впливу "ящика".

Звичайно, що радіо в Україні за понад два десятиріччя спалахнуло феєрверком музичних мереж (за винятком одної національної мережі розмовного радіо "Ера ФМ") але державне радіо, яке мало би виконувати суспільну функцію, опинилося на колінах.

Смілива і певний час результативна спроба запустити проект Громадське радіо так і не змогла дати життєздатного плоду, бо не знайшла ні комерційної, ні державної підтримки.

Можна лише припускати, що нові технології таки можуть дати "друге дихання" радіо навіть в Україні.

Збільшення кількості власників авто в Україні підживлює комерційні ФМки. Уявити собі сучасний автомобіль без радіоприймача важко.

Можливість слухати радіо дає кожен комп'ютер, а також багато мобільних телефонів. Ipad торує шлях в Україні для планшетних комп'ютерів, в яких, окрім радіопотоків через Інтернет, є ще й така новинка як Подкасти (отримання аудіозаписів у вигляді МР3, на які користувач може підписатися в Інтернеті).

Транзисторний радіоприймач, з якого стирчить телескопічна антена, і справді незабаром може стати застарілим пристроєм.

Наші нащадки можуть навіть не пробувати називати ті аудіопрограми радіо, проте воно буде і з нашим, і, ймовірно, з наступними поколіннями.

Головною особливістю його має залишитися зручність, на яку вказав один зі слухачів Української служби Бі-Бі-Сі, який написав, що на відміну від телебачення чи Інтернету "радіо завантажує лише вуха, залишаючи вільними очі і руки" для поєднання з іншими важливими справами у щоденному житті.
bbc_promo_english.wav
bbc_promo_internet.wav
bbc_promo_interview.wav
bbc_promo_movne.wav
bbc_promo_podcast.wav

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS