Архіви 2011-01

Демонстративна релігійність і релігійна приватність

На Різдво українські телеканали знову невтомно показували репортажі з президентом Януковичем та свитою, осяяних свічками у церквах. Інформаційні агенції сипали новинами з цитатами його різдвяних промов, привітань та повідомленнями, що він обдаровував церковників "сріблом".

Як президент Янукович пояснює те, що і до інавгураційного висвячення московським патріархом, і після того віддає перевагу церквам московського патріархату?

Речниця пана президента Ганна Герман якось намагалася пояснити демонстративне зневажання паном Януковичем кількох українських церков на користь лише однієї, стверджуючи, що президент - людина побожна, а оскільки він вважає себе парафіянином православної церкви Московського патріархату, то, мовляв, лише туди й являється.

І тут я намагаюся пригадати різдвяні репортажі британського телебачення і розумію, що на провідних каналах не бачив трансляцій тримання британським прем'єр-міністром свічки, в якійсь церкві. Можливо, неуважно дивився.

Без напруження пересічний британець і не знатиме, в якій церкві молився на Різдво прем'єр-міністр країни, бо це приватна справа, в даному випадку, Девіда Камерона, який, напевне, є англіканцем.

Попередній прем'єр-міністр - шотландець за походженням Ґордон Бравн. Він - син священнослужителя шотландської протестантської церкви, але багато британців, імовірно, вважали прем'єра нерелігійним через його активні зусилля тримати релігійність поза політичним життям.

Найпам'ятнішою фразою пана Бравна про релігію вважається лише фраза, що релігійність його батька була чинником у формуванні "морального компасу" колишнього прем'єр-міністра.

Багато про релігію британські таблоїди любили писати стосовно колишнього лейбористського прем'єр-міністра Тоні Блера, який сам, перебуваючи на посаді, в цю тему ніколи не дозволяв собі заглиблюватися, і лише відбувши кілька термінів, дозволив здійснити свої наміри переходу з англіканської церкви в католицьку.

Теперішній лідер лейбористів - атеїст з єврейським корінням Ед Мілібанд - про релігію і церкву надто багато поширюватися собі тим більше не дозволяє.

Британську королеву, яка символічно очолює державу, можна вважати винятком, бо вона також є і главою Англіканської церкви, проте і її молитви в церкві переважно залишаються поза телевізійними камерами.

Про один з аспектів релігійно-церковної однобокості чинної української влади читайте на ось цьому львівському блозі https://www.zaxid.net/blogentry/83648/

Веселих свят.

Час забруднювати річки і час очищати їх.

На берегах Темзи в межах Лондона не помітиш рибалок, як це часто можна бачити на Дніпрі у Києві, і якщо поглянути на сірувато-жовті води головної британської річки, то можна подумати, що вона мертва.

Це було би правдою упродовж більшої частини останніх 150 років. Вмирати Темза почала в часи наполеонівських війн у Європі, коли в річку почали виводити каналізаційні стоки. Туалети з водяним змивом та умивальники з протічною водою зменшили для людей загрозу смертельної холери та інших хвороб, але почали швидкий процес убивства британських річок.

Що не вбили каналізацією, те добили промисловими відходами та сільськогосподарськими хімікатами, які дощ змивав із полів.

У вісімнадцятому сторіччі в Темзі ще ловили лосося і форель, але 1958 року спеціальне наукове дослідження не виявило в річці у межах Лондона жодної рибини.

Понад 30 років пішло на те, щоб очистити Темзу та інші британські річки до стану, коли у них почало відроджуватися життя.

Приватизовані британські водопостачальні компанії законом зобов'язані вкладати певну частину коштів в очищення стоків. Виявлені забруднювачі зобов'язані сплачувати штрафи - за кожен окремий випадок.

Першою "ластівкою весни на Темзі" 1974 року став чотири-кілограмовий лосось, виявлений у водозаборі однієї з лондонських електростанцій. Тоді це була така дивина, що рибину відправили для аналізу фахівцям і для підтвердження, що це дійсно був лосось - символ чистоти річки.

Зараз у Темзі нараховують понад 100 видів риби. Хоча 30 річні зусилля досі не змогли відродити популяцію лосося, який у Темзі не народжується, а лише часом запливає з моря.

Часом люди можуть вчитися на чужих помилках і, можливо, українські річки зможуть уникнути біологічної смерті, і їх не треба буде відроджувати багаторічними, героїчними і коштовними зусиллями.

Порадіймо за Темзу і сподіваймося, що на берегах Дніпра та інших українських річок завжди стоятимуть рибалки з вудилищами.

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS