Архіви 2010-09

Шукання правди з навмисно заплющеними очима.

Колишній президент Кучма заговорив про справу Ґонґадзе і знову нічого не сказав, відбувшись натяками про причетність "іноземних" спецслужб, не вказавши яких саме, але, ніби ненароком, згадавши у зв'язку з цим "агентів ЦРУ" на акціях протесту проти нього. А які спецслужби могли бути причетні не до акцій протесту, а до подій, які ті акції протесту спричинили?

Президент Кучма створює враження, що він усе знав 10 років, але мовчав про головне.

І знав не тільки він. Виявляється, що «усе» знали більшість чільних політиків та посадовців. Ось, що сказав в інтерв'ю Бі-Бі-Сі кілька тижнів тому колишній заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль.

Жахлива смерть журналіста, як вона описана у свідченнях засуджених міліціонерів-убивць, паном Кучмою знову відводиться в бік, а українцям натомість пропонується посмакувати змовою таємничих закордонних сил.

Але замість того, щоб зняти з себе хоч частку принаймні політичної і моральної відповідальності пан Кучма наштовхує українців на не менш важливі питання:

Чи означають його слова про "п'ять років тиску" на нього і "на Україну", що він як президент працював під зовнішнім впливом?

Чому він дозволив собі це робити і чому замовчує подробиці, можливо, продовжуючи вплив цих зовнішніх спецслужб на те, що відбувається в Україні і зараз?

Майже риторичним лунає також інше питання: невже це агенти спецслужб спровокували створення при Міністерстві внутрішніх справ України бригад міліціонерів, які чинили злочини включно з убивствами?

Що президент Кучма зробив для того, щоб не допустити цього, або покласти цьому край, коли дізнався про це?

Що він робить для цього як колишній державний діяч і теперішній громадський діяч зараз?

Які ще злочини були і можуть бути скоєні під прикриттям таємничості і з потуранням мовчанки українських політиків, посадовців та інших впливових осіб?

Паління Коранів та Біблій.

Антиамериканський протест у Пакистані. 23/08/1998 Associated Press

Ісламські активісти спалюють американські символи у Пакистані.

Наміри маленької церкви у штаті Флорида влаштувати 11 вересня спалення святої для мусульман книги - Корану були скасовані під тиском протестів в ісламських країнах, застережень американського генерала в Афганістані та осуду президента США Обами разом з низкою провідних релігійних діячів в Америці.

Тепер вже сумнозвісний пастор Террі Джонс, заявляв, що своєю демонстративною акцією він хотів зробити «чітке послання радикальним елементам в ісламі.»

Генеральний прокурор США назвав ідею навіть «ідіотичною та небезпечною.»

Попри критику фактом є те, що гасла пастора Джонса не з'явилися на порожньому місці.

Ісламістські терористи відверто заявляють, що хочуть, змусити людей діяти певним чином, залякавши їх жорстокістю.

І багато людей у світі дійсно налякані. Також ті люди пам'ятають, що напад 9 вересня у США був здійснений під прикриттям ісламських гасел і те, що під цими гаслами були здійснені чимало інших убивств невинних людей.

Спалення ізраїлських символів.

Паління ізраїльських символів ісламськими активістами у Газі.

Але результатом страху, посіяного терористами, стало не втілення ісламістських ідей, а заплямування самого ісламу.

Кореспондент Бі-Бі-Сі у Вашингтоні каже, що нещодавні результати опитування у США виявили, що 53% американців дивляться на іслам негативно і лише 42% сприймають цю релігію позитивно.

Іслам - тисячолітня культура і філософія мільйонів людей, органічною частиною якого є твори мистецтва, архітектури та досягнення науки, затьмарений гаслами, а головне вчинками мікроскопічної частки велетенського ісламського світу.

Прикладом протилежної реакції на ісламізм може бути і позиція народженої в мусульманській країні Сомалі письменниці Аян Гірсі Алі, яка зараз закликає мусульман взагалі відмовитися від своєї релігії, називаючи її новим фашизмом.

Пані Гірсі Алі співпрацювала з голландським режисером Теодором Ван Ґогом, якого убив мусульманський екстреміст 2004 року.

Сторінки Корану в Бейруті. 25/08/2010 Associated Press

Сторінки спаленого Корану в автомашині у Бейруті після сутичок у Лівані.

Спалені християнські книги.

А дискусії щодо паління релігійних символів нагадали мені побачене на власні очі в західній Україні наприкінці сімдесятих років: велике згарище в одному з сіл Івано-Франківської області, куди комуністична влада звозила вилучене з церков начиння та книги.

Усе, що горіло - палили, виконуючи план закриття храмів і насаджування атеїзму.

У закритих для богослужіння церквах у кращих випадках створювали "музеї" атеїзму, а в гірших - колгоспні склади для добрив.

Результат цього насильства і наруги над священним для багатьох людей та, як сказав би американський прокурор, «ідіотизму», також був протилежний від мети комуністів.

Заборонена Українська Греко-католицька церква не лише вижила у підпіллі, але й виборола відродження.

Дев'яності роки стали часами поновного розростання релігії повсюди в Україні навіть з часом гротескними і політизованими формами.

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS