BBCUkrainian.com | Світ | Хто такі уйгури: становлення народу

Щоб краще зрозуміти пророду заворушень в Китаї, Бі-Бі-Сі запросила до розмови експерта зі східних проблем, китаєзнавця Андрія Кобзаренка. Хто ж такі уйгури, і чи не в самій історії становлення цього народу криється коріння теперішніх проблем?

Андрій Кобзаренко: На сьогодні уйгури – це тюркомовний народ, що переважно проживає у Центральній Азії, на території, яка історично називається Східним Туркестаном. Цей народ живе у себе на батьківщині вже протягом тривалого часу, перші згадки про нього датуються ще 6-7 століттям, це дуже вкорінений на цій території народ. Власне кажучи, уйгури – це один з уламків колишнього великого Тюркського каганату.

Бі-Бі-Сі: Але цей народ не має свого державного утворення і фактично географічно розпорошений по території кількох різних держав. Ми говоримо про кілька мільйонів, так?

Андрій Кобзаренко: На сьогодні уйгури становлять більшість населення в Синцзян-Уйгурському автономному районі, близько 55% населення цієї частини Китаю. Чисельність уйгурів, якщо не помиляюся, близько 10 млн. чоловік. За релігією це переважно мусульмани-суніти. Крім Китаю, уйгури також живуть в Казахстані, Узбекистані, Монголії. Але ці невеликі йугурські громади переважно пов’язані з політичною міграцією вже у 20 столітті. Десь до кінця 18 століття два державні утворення, що існували на цій території, Джунгарія і Кашгарія, були повністю незалежні, надалі ними були укладені угоди з імператорським Китаєм, що визнавали номінальну владу Катаю. Хоча де-факто аж до середини 20 століття ці території лишалися повністю незалежними від Китаю. Після перемоги китайської революції у 49-му році, нова комуністична влада Китаю посилила свою владу над Східним Туркестаном і в тому числі військовими методами повністю ліквідувала будь-які автономні політичні структури на цій території.

Бі-Бі-Сі: Тобто можна припустити, що теперішні заворушення пов’язані з тим, що уйгури, маючи давню історію, зараз не мають жодних автономних прав?

Андрій Кобзаренко: Це так, але можна ще додати кілька важливих пунктів. У межах Китаю Синцзян-Уйгурський автономний район є одним із сировинних районів, достатньо багатий на природні поклади, від урану до нафти й газу, що активно використовується Пекіном. Тобто там ведеться активна розробка природних копалин, більшість доходів від яких отримує центральний китайський округ. Крім того, існує культурно-демографічний вимір проблеми: Пекін активно заохочує міграцію етнічних китайців до Синцзян-Уйгурського автономного району. Ця міграція набула таких масштабів, що за прогнозними оцінками, в найближче десятиліття кількість китайців, що постійно проживають в Синцзян-Уйгурському автономному районі перевищить кількість уйгурів.

Фактично, вже зараз, враховуючи сезонних робітників, мігрантів, що ще не отримали офіційного статусу у автономному районі, китайці вже становлять більшість населення. Це має наслідком те, що китайці, в політичній структурі району займають умовний верхній щабель, тобто зрозуміло, що партійне керівництво району, топ-менеджмент державних і приватних компаній, які працюють в районі – це етнічні китайці. Уйгури займають нижчу позицію, оскільки значна частина їх є сільським населенням, їм бракує освіти, вони не настільки адаптовані до модерної китайської економіки, тому, ймовірно, почуваються дещо приниженими у своїх правах.