Кореспондент Бі-Бі-Сі Роб Вокер побував у Сомаліленді і спілкувався з самими піратами.

Доки за звільнення захоплених піратами кораблів продовжують виплачували величезні викупи, все більше молодих сомалійців виходитимуть у море у пошуках скарбів.   Роб Вокер

Аденська Затока - вузька смуга води між Сомалі й Єменом - стала сумнозвісною через численні викрадення суден піратами. Більшість з них базуються в районі Сомалі, відомому як Пунтланд, або вздовж узбережжя далі на південь. Але в Сомаліленді - відносно стабільному районі на півночі країни, принаймні робляться деякі спроби долати проблему піратства.

Ми вирушаємо в Аденську затоку - подалі від порту Бербера і виходимо у відкрите море. Посередні катера завдовжки десять метрів височить кабіна, а на палубі - автомати.

Людина, яка сьогодні відповідає за патрулювання - командувач корабля Ахмед Алі, який каже, що його завдання - це боротьба з піратством:

	Поліція не може дати раду піратству

«Поки що нам вдалося затримати багатьох піратів у ході бойових дій, яких тепер засуджено. Але зараз найбільша проблема у тому, що Міжнародний Комітет ніколи жодним чином не допомагав Сомалі. Відстань - майже 800 кілометрів, і щоб її контролювати, нам треба принаймні 12 великих швидкісних човнів, а у нас всього три».

Влада каже, що за останній рік заарештовано понад 40 піратів, і деяких з них утримують у головній в’язниці Сомаліленду, де ми побували. Щоб дістатися до ув’язнених - треба пройти через кілька воріт у товстих стінах. В’язні просто сидять у дворі під деревами, ховаючись від спеки.

Ув'язнений пірат: Я ні про що не шкодую

Один з в’язнів – 38-річний Фара Ісмаїл Ідлєх. Що він робив, яку роботу мав?

«Я був рибалкою. Ми ловили омарів і акул. Справа йшла гарно. Я заробив досить, щоб купити два човни, але коли сомалійський уряд повалили, сюди почали звідусіль заходити іноземні рибні судна. Вони висмоктували все - всю рибу - і навіть наші сіті, і кількість риби, яку ловили ми, скоротилася. Саме тоді ми і вирішили, що повинні самі себе захищати і нападати на ці іноземні судна».

Фара Ісмаїл розповідає, як він став піратом:

	Піратам не завжди щастить

«Вперше, коли я спробував захопити корабель, я скористався своїм власним човном. У мене автомат Калашникова і драбина, які я купив на зароблені від рибальства гроші. Але проблема була у тому, що ми не могли доганяти кораблі, отже наступного разу ми взяли швидший човен, але потім моя драбина була закоротка, щоб залізти на корабель, який ми переслідували. На третій раз я був оснащений набагато краще, але потім траулери чи вантажні кораблі почали ходити набагато далі від берега. Отже, я прийшов сюди до Сомаліленда, де іноземні кораблі досі ходять недалеко від берега, але потім мене самого спіймали».

Фара Ісмаїл каже, що його засудили до 50 років ув’язнення. Але чи шкодує, що змінив рибацький бізнес на піратство?

	Напади піратів почастішали

«Я зовсім ні про що не шкодую. Коли на той час, як мене випустять, у Сомалі досі не буде уряду, я знову повернуся до піратства. Нічого іншого, щоб вижити, ми робити не можемо».

Фара Ісмаїл сам визнає, що не став успішним піратом, але іншим, які починали так, як він - з човном, кількома друзями і зброєю - пощастило, як він каже, набагато більше. Деякі з них кажуть, що причиною піратства став нелегальний вилов риби.

'Потрібні інвестиції'

Але багато людей, які живуть вздовж узбережжя, не погоджуються, що піратство є виходом з цього:

«Мене звати Аміна Фара. У мене – рибальський бізнес у Бербері. Тут – рибальські човни. Раніше ми ловили більше риби. Зараз у порівнянні - менше. Менше самої риби, та й нам самим потрібне краще рибальське оснащення, більші човни. Нам потрібні іноземні інвестиції. А чекати на викуп - це не вихід для народу Сомаліленду».

Схоже, що доки Сомалі залишається без ефективного уряду, немає ефективної протидії піратству. Доки за звільнення захоплених піратами кораблів продовжують виплачували величезні викупи, все більше молодих сомалійців виходитимуть у море у пошуках скарбів.