У спортивній програмі Бі-Бі-Сі цього тижня:

КУРНІКОВА? НІ, ШАРАПОВА!

Молода російська тенісистка Марія Шарапова стала автором найгучнішої сенсації в історії Вімлдонського турніру від часу першої перемоги тут 17-річного Бориса Беккера 1985 року.

Сама Марія каже, що успіх прийшов до неї раніше, аніж вона очікувала

Базована у Сполучених Штатах 17-річна росіянка перемогла у фіналі минулорічну чемпіонку американку Серену Вільямс у двох сетах 6-1, 6-4.

Свій шлях до тріумфу на кортах Всеанглійського клубу лаун-тенісу і крокету Марія Шарапова розпочала з перемоги у першому раунді над українкою Юлією Бейгельзімер 6-2, 6-1.

У фіналі чоловічого турніру минулорічний чемпіон Роджер Федерер з Швейцарії поміряється силами з другою ракеткою світу американцем Енді Роддіком.

Серед українських спортсменів найуспішніше виступила перша ракетка України харків'янка Тетяна Перебийніс, яка дійшла до третього раунду змагань.

МАЙБУТНЄ УКРАЇНСЬКОГО ТЕНІСУ

Але найкраще на кортах Вімблдону виступили українські юніори: Катерина Бондаренко стала фіналісткою турніру дівчат, а Сергій Бубка дійшов до півфіналу парних змагань серед хлопців.

Нам вдалося зустрітися з Катериною і Сергієм, яких вважають майбутньою надією українського тенісу.

Сергій Бубка вважається живою легендою світового спорту. Ім'я його не потребує зайвої реклами.

Видатний легкоатлет, автор десятків рекордів світу у стрибках з жердиною, чиї висоти й досі не до снаги перевершити жодному зі стрибунів.

ВИХОДЯЧИ З ТІНІ БАТЬКА

Член Міжнародного Олімпійського комітету, один з керівників Міжнародної федерації легкої атлетики, депутат Верховної Ради України, підприємець.., а ще батько двох синів, один з яких - Сергій-молодший також серйозно займається спортом, а саме - тенісом.

Попри юний вік, йому вже доводиться часто спілкуватися з пресою - черга журналістів до нього така, ніби йдеться вже про спортивну супер-зірку, і напевно, 17-річному хлопцеві важко залишатися собою.

Сергій Бубка:
"Безумовно, мені важко бути Сергієм Бубкою, тому що мені приділяють занадто багато уваги , усі звертають увагу на відоме прізвище, та ще й ім"я у нас з батьком однакове, тобто, скажу так, мені не просто бути собою".

Сергій Бубка дає інтерв"ю багатьма мовами - він вільно володіє англійською і французькою, говорить італійською, от лише з українською - проблеми, адже вже багато років родина переважно мешкає за межами України.

Сергій Бубка:
"Я живу в Монако і в Україну повертаюсь щоразу на Новий рік і ще коли є час у перевах між школою і тенісними турнірами, я намаюсь повертатися, адже в мене там і досі живуть бабусі й дідусі, і загалом завжди приємно повернутися до своєї країни".

Старший син Сергія Бубки, себто Сергія Назаровича Бубки - Віталій - теж займався тенісом, грав на юнацьких турнірах, але особливих досягнень не мав, і тепер, у 19-річному віці, закінчивши школу, навчається в університеті в Італії, вивчаючи тонкощі бізнесу. Ракетку, звісно, на цвях не повісив, але грає так, для задоволення. А от Сергія Сергійовича Бубку, здається, академічна чи бізнесова кар'єра не приваблює, принаймні зараз.

Сергій Бубка:
"Ні, яхочу бути тенісним гравцем. Мабуть тепер я дедалі менше ходитиму до школи, оскільки зараз для мене дуже важливий етап кар"єри - перхід від юніорського рівня до чоловічого тенісу. Це вимагаєє значно більших зусиль, треба набагато більше тренуватися, але без цього неможливо стати справжнім професіоналом".

Одне із запитань, на яке Сергієві доводиться відповідати практично в кожному інтерв'ю - як сталося, що син знаменитого легкоатлета, який чимало годин провів з батьком на стадіонах, вирішив взяти в руки не жердину, а тенісну ракетку, і чи не був проти Сергій Бубка - старший?

Сергій Бубка:
"Коли я був маленький, мені завжди хотілося грати у теніс, атлетика мене аж так надто не цікавила. Тато мене завжди підтримував з тенісом, мама також, і ось так я й став тенісистом. Тато мені в усьому допомагає, підказує, адже у різних видах спорту є чимало спільного, і хоча тато не надто розуміється на тенісних тонкощах, він мені завжди дає дуже цінні поради щодо загальної підготовки і тренувань".

На Вімлдоні у змаганнях юніорів в одиночному розряді Сергій програв вже у другому раунді, а от у парі з іспанцем Гільєрмо Алькайде-Хустелом дійшов до півфіналів. Цікаво було спостерігати за матчем чвертьфіналу, коли на корті було відразу троє українських хлопців. Сергію і його напарнику протистояли Микита Кривонос, який грає за США і киянин Олександр Недовєсов. Обох Бубка-молодший добре знає, бо грав з ними за Україну у дитячих змаганнях, а з Кривоносом навіть розпочинав грати в теніс у Донецьку в одного тренера. Згодом Микита виїхав з батьками до Америки, під чиїм прапором тепер і виступає. А чи не хоче сам Сергій грати, ну, скажімо, за Францію, зрештою, вже давно він мешкає у Монте-Карло?

Сергій Бубка:
"Ні, мене це не цікавить. Тато мій репрезентував Україну, і я також хочу, як тато. Я все одно почуваюся українцем, хоча, можливо, вдома дехто так і не думає. Але я вважаю себе українцем, мене так виховали батьки, і я завжди прагнув виступати за Україну. Грати за Україну - моя мрія".

Ну, а які амбіції має Бубка-молодший у тенісній кар"єрі? Цей рік, за його словами, буде останнім для нього на юнацькому рівні, і він намагатиметься дедалі більше виступати у дорослих турнірах, щоби просуватися у рейтингу. Програма-мінімум для Сергія - закріпитися у чільній сотні тенісистів-професіоналів, але амбіції хлопця, і в цьому також безпомилково можна впізнати його батька, мінімальними завданнями не обмежуються.

Сергій Бубка:
"Моя мета - бути вище, оскільки стояти у сотні - це звичайно чудово, і для цього треба гарно грати, але, коли ти просто гравець першої сотні... ні, для мене це - невелике досягнення. Я безумовно, прагнув би стати першим у світі. Це надзвичайно важко, але я буду наполегливо працювати і докладу максимальних зусиль задля досягнення моєї мети".

ЮНІОРСЬКИЙ ВІМБЛДОН - КРОК ДО ДОРОСЛОЇ ВЕРШИНИ

17-річна українська тенісистка Катерина Бондаренко вийшла до фіналу Вімлдонського турніру серед дівчат, здолавши у півфінальному матчі, що розтягся на три сети, турніру Міхаелу Крайчек - сестру колишнього чемпіона Вімблдону Ріхарда Крайчека.

Голландець виграв турнір 1996 року, а минулого року остаточно завершив професійну кар'єру.

Катерина Бондаренко прагне перевершити успіх Тетяни Перебийніс - останньої українки, яка грала у фіналі юніорського Вімблдону 2000 року - але програла

Катерина, до речі, теж з тенісної родини - тренують її мати, батько і тітка, а на кортах виступають також дві старші сестри - Валерія і Альона. Тобто, як каже сама Катерина, теніс - то у Бондаренків сіейна справа.

Катерина Бондаренко:
"Мій дідусь дуже полюбив цю гру, і почав якось активно займатися тенісом, а потім навчив мою маму і так воно все пішло від покоління до покоління. Пам'ятаю, ще коли я була у дитячому візочку, мені все мама м'ячик кидала, щоби я його ловила - координацію відпрацьовувала. А вже власне тенісом почала займатися з 4 років".

Зазвичай дітлахи, починаючи займатися тим чи іншим спортом, намагаються копіювати когось з відомих атлетів, вчитися в них і переймати найкращі риси. Чи є тенісний кумир у Катерини Бондаренко?

Катерина Бондаренко:
"Кумир - це мої сестри. А коли ще грала Штефі Граф, вона мені дуже подобалась, та ще й досі подобається. Також подобалась Мартіна Хінгіс. А з теперішніх зірок я найбільше симпатизую бельгійці Кім Клійстерс".

Цікаво, що та ж таки бельгійка Клійстерс вголос заявила про себе у дорослому тенісі вже у 17-річному віці, а тепер, у віці 20 років стабільно перебуває у першій світовій десятці і навіть п'ятірці, хоча й пропустила значну частину цього сезону через травми. Катерина Бондаренко досі не входить навіть до списку трьохсот кращих тенісисток, і в родині вона поступається сестрі Альоні, яка перебуває в середині другої сотні світового рейтингу, але каже, що має великі амбіції.

Катерина Бондаренко:
"Моя мета - бути першим номером асоціації жінок-тенісисток, а взагалі хотілося б років так за три бути у чільній світовій двадцятці, а потім потроху підніматися вище й вище. До кінця року я намагатимусь потрапити до першої світової сотні. У серпні мені виповнюється 18 років, і я зможу грати необмежену кількість турнірів. Минулий рік я завершила на 5-му місці юніорського рейтингу, тепер піднімуся навіть вище, а відтак отримаю кілька "вайлд-кардз" - спеціальних запрошень на турніри. А на інші намагатимусь пробитися у кваліфікації, щоби підвищити свій теперішній рейтинг, адже у дорослому тенісі я лише на 311 місці".

За останні роки значний якісний стрибок зробив теніс в Росії - особливо жіночий теніс. Зараз усі коментатори говорять про так звану російську революцію - у першій світовій сотні півдора десятки росіянок, троє з них у чільній десятці, минулого місяця Анастасія Мискіна виграла Ролан Гаррос, а 17-річна Марія Шарапова - Вімблдон.

Багато хто каже, що у цьому насамперед заслуга російської влади і особисто колишнього президента Бориса Єльцина, який сам є палким прихильником тенісу, забезпечував цьому спорту державну підтримку і до речі приїхав повболівати за росіян і на цьогорічний Вімблдон. Однак чи не половина російських гравців мешкають і тренуються на Заході, а Катерина Бондаренко, яка живе у Києві з 10-річного віку, коли переїала до столиці з рідного Кривого Рогу, і тренується у Респуліканському училищі фізичної культури, каже, що гроші, і державна підтримка - то, звичайно, добре, але...

Катерина Бондаренко:
"Для початку треба самому над собою працювати, а вже потім, якщо хтось тобі допомагатиме - слава богу, але не можна покладатися виключно на чиюсь підтримку і допомогу. Без власних щоденних копітких зусиль жодні гроші не допоможуть".

Цьогорічний успіх на Вімблдоні став для Катерини найбільшим досі досягненням у юніорському тенісі. Вона ще жодного разу не була у фіналі турніру Великого Шлема, хоча вже була півфіналісткою на чемпіонаті США минулого року, і на цьогорічному Ролан Гаросі у Парижі. Але саме про перемогу на кортах південно-західного Лондона українська тенісистка мріє найбільше.

Катерина Бондаренко:
"В принципі, усе почалося з Вімблдону, і звичайно набагато приємніше виграти саме Вімлдон, аніж будь-який інший турнір, навіть серії Гренд Слем, той же Ролан Гаррос чи чемпіонат США. Все ж таки історія і традиції роблять саме цей чемпіонат найпрестижнішим".

Програму підготував і веде Фідель Павленко