"Вінні-Пуха, Паця, Крістофера Робіна та Іа-Іа востаннє бачили в Лісі 80 років тому…" - так починається книга "Повернення до Дрімучого Пралісу" Девіда Бенедиктуса, яка вийшла 2009-го року - через понад 80 років після появи кумедного ведмедика, якого вигадав Алан Мілн. Ліс Вінні-Пуха існує насправді, в графстві Східний Сассекс на південному-сході Англії. Саме сюди 1925-го року з Лондона переїхав Алан Мілн з родиною. Краєвиди Ашдаунського лісу й надихнули письменника.

Родина Мілнів жила на фермі поблизу села Гартфілд і 4-річний Крістофер Мілн, який і став героєм книжки разом зі своїми іграшками, часто гуляв з нянею стежками, якими згодом ходили Вінні-Пух, Паць і їхні друзі. Крістофер часто ходив до сільської крамниці за льодяниками. Крамниця, якій вже понад 400 років, й досі там і тепер власники "Галявки Пуха" продають усі можливі сувеніри, пов’язані зі знаменитим ведмедиком.

Подорожувати Зачарованими Місцями у Країні Вінні-Пуха досить легко і абсолютно безкоштовно. Ентузіастам, яких немало, треба лише мати добре взуття. Почати можна, наприклад, з Містка Пуха, де він винайшов гру в палички. Треба лише запастися паличками заздалегідь, бо тепер довкола містка, хоча він і в лісі, їх не знайдеш.

Мілни мусіли переходити через дерев'яний міст через струмок на шляху до Ашдаунського лісу. Під час такої прогулянки й народилася "гра, яку потім назвали "Пушишка", на честь Вінні-Пуха, який її винайшов і навчив у неї гратися всіх своїх друзів. Але пізніше замість шишок вони стали кидати в Річку палочки, бо палочки було легше розрізняти, а гру назвали просто "Палочки" (пер. з англ. Л.Солонька)

"Колись, давно-давно, минулої п'ятниці, - у лісі жив собі самотній Вінні-Пух..." Хатка - це вже нещодавній рукотворний додаток до Країни Пуха, довершений порожньою пляшкою від меду - пластиковою.

У лісі - багато дерев, на яких можна собі уявити Совиний замок. Бук, на якому жила мудра Сова, впав під час урагану, що й надихнуло Мілна на історію про вітер.

Це мала б бути пісочниця Ру. Зараз, щоправда, там досить мокро. "Крихітка Ру робив свої вправи в пісочку: він стрибав у висоту, стрибав у довжину і стрибав навіть у глибину..."

"На полюс в ех-спотикцію всі рушили зрання"... Десь тут, на схилах Ашдаунського лісу, Крістофер Робін вкопав у землю паличку, яку підняв Пух, відкривши у такий спосіб Північний полюс. Точного місця Північного полюсу немає, але кожен може обрати свій власний.

Вийшовши на найвищий пагорб, ми, як і колись Вінні-Пух, дісталися до Зачарованого Місця, "яке мало назву Капітанський Місток, оскільки було розташоване на самісінькій верхівці найвищого пагорба в Лісі. Там росло шістдесят з лишком дерев, і Крістофер Робін знав, що це місце зачароване, бо ніхто не міг порахувати, скільки тут дерев - 63 чи 64, - навіть коли прив'язував до кожного порахованого дерева мотузочку".

Ашдаунський ліс, який вкриває майже три тисячі гектарів, колись був мисливськими угіддями англійських королів, де водилися кабани (родичі Паця), олені та інша дичина. Зараз він відомий вражаючими краєвидами і Вінні-Пухом.

На верхівці найвищого пагорба син Алана Мілна, Крістофер, встановив табличку на честь свого батька та Ернеста Шепарда, автора ілюстрацій до книги про Вінні-Пуха, яка вперше вийшла 14 жовтня 1926-го року.

Тут наша подорож і завершується, як і книга про Вінні-Пуха: "Як і належить Зачарованому Місцю, земля тут також була не така, як у Лісі, де росли різні колючки та папороть; тут земля всуціль була устелена м'яким, шовковистим килимком із зеленої трави. Це було єдине місце в Лісі, де можна було спокійно сісти і не підхоплюватись, щоб підшукати чогось кращого. І це, напевне, тому, що з Капітанського Містка було видно все-все на світі - принаймні ген-ген аж туди, де небо сходиться з землею..."