На українському березі Дністра живе громада російських старовірів, які дотримуються обрядів і звичаїв, які Російська православна церква реформувала, чи змінила 300 років тому.

Селяни з Курської та Орловської губерній Росії ховалися від переслідування тут з 18-го століття за те, що хрестилися двома пальцями, а не трьома і писали слово Ісус з одним "І".

У селі Пилипи-Хребтіївські у Хмельницькій обл. приблизно 800 мешканців - 600 з них старовіри. У середній школі тут навчають російською мовою, а багато хлопчаків після уроків допомагають служити у церкві.

З дитинства дітей навчають також церковно-слов'янській мові, якою відбувається служба

До церкви допускають лише з митими ногами - душа і тіло мають бути чистими

На поминки приходить усе село і учта подається із спільних тарілок. Починають вживати їжу лише за прикладом священика.

На перші страви подають, російські щі, або борщ, часом бульйон з локшиною. Їжу готують на вогнищах неподалік. Під час споживання їжі дяк читає церковні тексти.

У старовірів - характерна російська говірка із затяжним звуком "О". Багато хто має голубі очі.

Місцеві жінки не зав'язують хустки, а заколюють в особливий спосіб.

Заміжня жінки прикриває на відміну від дівчини і вдови, своє чоло китицями. Прикрите чоло символізує покору жінки перед Богом і чоловіком. В руках часто тримають вервицю, яку тут називають "лестовка"

Хрести на цвинтарі старовірів "восьмикутні" і їх ставлять в ногах у небіжчиків в очікуванні другого пришестя Ісуса Христа.