В італійських школах зазвичай є розп'яття

Доктор богослов'я Іван Дацько, директор Інституту екуменічних студій Українського Католицького Універститету, розповів в інтерв’ю Бі-Бі-Сі з Рима про традицію тримати розп’яття на стінах громадських закладів в Італії.

З І. Дацьком розмовляв Богдан Цюпин

Доктор Дацько каже, що у переважно католицькій Італії згідно з законодавством хрест у школах, чи судах, чи інших установах гарантовані Лютеранською угодою, Лютеранським конкордатом ще від 1929 року: «В Італії є так звані школи публічні і школи католицькі, приватні. То у всіх цих школах дотепер був хрест».

Бі-Бі-Сі: Тобто ситуація, що склалася, стосується лише публічних, тобто державних шкіл, і не зачіпає приватних католицьких?

Я собі не можу уявити історії Італії без християнства. Так само без цього не можу уявити історії Європи. Італійське християнство будувало італійську ідентичність.   д-р Іван Дацько

д-р І. Дацько: Саме так. Але думаю, що одного дня італійці будуть дещо соромитися того, тому що хрест не є лише ознакою католицизму. Хрест є знаком, символ християнства - чи то православного, чи протестантського, чи англіканського. Я можу зацитувати дві паралелі з інших держав. Ще за гітлерівських часів фашистський режим дуже сильно натискав, головне в Баварії, щоб зняти хрест. То тоді католики і протестанти німецькі спільно стали фронтом, щоб його зберегти. Знову десь 10 років тому подібне сталося в Німеччині, коли стали казати, що постать такого розп’ятого чоловіка може налякати, травмувати молоду людину чи дитину. Тоді і католицька, і протестантська ієрархія в Німеччині спільно виступили проти.

Бі-Бі-Сі: Речник Ватикану Федеріко Ломбарді каже, що ті розп’яття, які є зараз в школах чи судах, «є ознакою важливості релігійності італійської історії і культури, а також є символом єдності і доброти до людства». Ви як представник церкви – чи можете взагалі припустити, що розп’яття може бути символом чогось іншого, окрім релігійного символу? Чи може воно бути символом історії, культури?

д-р І. Дацько: Напевне, він був символом культури. Я не можу собі уявити італійської культури й мистецтва без хреста. І тому думаю, що буде реакція саме з боку свідомих італійських патріотів – віруючих і, може, навіть невіруючих.

Бі-Бі-Сі: Тобто Ви вважаєте, що тут справа не тільки церковна і релігійна, а радше справа Італії і тотожності культури цієї країни?

д-р І. Дацько: Я собі не можу уявити історії Італії без християнства. Так само без цього не можу уявити історії Європи. Італійське християнство будувало італійську ідентичність. Згадати таких поетів, як Данте, Петрарка чи Мандзоні – це все були глибоко релігійні люди. І навіть якщо в італійській культурі чи мистецтві, чи політиці були не християни, то вони все рівно до християнства ставилися з шанобливістю.