Річард Блек кореспондент Бі-Бі-Сі з питань довкілля

	Станції сонячних батарей у Сахарі можуть виробляти електроенергію для Європи

Добре, думав тоді я, але скільки це все коштуватиме, адже відомо, що економічні розрахунки засвідчують її дороговизну? Як на рахунок побудови станцій і ліній передач, не кажучи вже про величезну прірву в ментальності європейських політиків і політиків країн-постачальниць?

Здається, зараз з"являються відповіді принаймні на деякі з цих запитань.

Цього тижня група компаній, до якої увійшли кілька великих промислових концернів - Сіменс, RWE, E.On - зустрілися з представниками німецького уряду і підписали Меморандум порозуміння, який у перспективі може стати фундаментом так званої Ініціативи Дезертек, яка поверне енергію пустелі для потреб людства.

В найближчі три роки партнери цієї ініціативи розроблять фінансові пропозиції з дислокації станцій сонячних батарей по усій Сахарі до 2020 року. Йдеться про те, щоб інвестувати 40 мільярдів євро в новий проект. На тлі цих планів проект термоядерного синтезу, інше улюблене дітище ЄС, виглядає карликом.

В основі проекту Дезертек лишатиметься використання енергії сонця, яка нагріватиме воду або іншу рідину до температури кількох сотень градусів Цельсія, в енергія, що виділятиметься при цьому, обертатиме турбіни.

	Це не кадр із "Зоряних воєн", це - станція сонячних батарей біля Севільї

Прецедент вже створено: подивіться на космічного вигляду башту, що височить в розпеченому небі Андалусії: вона забезпечує електроенергією майже всю Севілью.

Мета Дезертеку - забезпечити 15% потреб Європи в електриці, і значну частку потреб в електроенергії країн-постачальниць.

Для країн ЄС однією з принад цього проекту є те, що він дає часткову відповідь на амбітну ціль забезпечити 20% європейських потреб в електроенергії сонячною енергією до 2020 року, що, за оцінками деяких, навіть важливіше, аніж зниження викидів вуглекислого газу на 20%, як того прагне ЄС.

Наступні три роки покажуть, чи ті перші економічні розрахунки дають підстави для оптимізму.