З автором доповіді, що називається "Розплата за дітей. Підпали будинків у Чечні як форма колективного покарання", Татьяною Локшиной розмовляв кореспондент Бі-Бі-Сі в Москві Олег Антоненко:

"Будинки членів сімей бойовиків спалюють, оскільки бачать у цьому ефективний спосіб боротьби з чеченським опором. Так вважають правозахисники. Автор доповіді Татьяна Локшина говорить мені про масштаби цього явища.

Татьяна Локшина: "Я б сказала, що ця практика досить поширена. За останній рік, з червня 2008 року по червень 2009 року ми дізналися про 26 подібних випадках. Може цифра звучить і не фантастично величезною, а з іншого боку, Чечня - маленька республіка, та інформація про кожний подібний випадок поширюється дуже швидко. Кожна така історія стає страхітливим прикладом для всього села, для всіх оточуючих людей. І знову ж таки ми не знаємо, скільки таких випадків насправді, цілком можливо, що існують такі ситуації, про які ми просто не проінформовані, тому що в Чечні люди сьогодні дуже бояться говорити".

Треба сказати, що жодної кримінальної справи за фактами підпалу не порушено. Це говорить само за себе. Люди бояться, а бояться, тому що підпали здійснюються співробітниками правоохоронних органів, які часто говорять прямо - "не треба скаржитись, тому що якщо звернешся зі скаргою, буде тільки гірше". Бояться люди, тому що вони самі розуміють, їх так карають, і їх так карає влада, а як же тоді влади можна поскаржитися.   Татьяна Локшина

Каральні операції, як кажуть правозахисники, почалися не в минулому році. Такі ситуації бували й раніше, наприклад, під час другої чеченської війни. Татьяна Локшина каже, що після того, як Рамзан Кадиров став президентом, десь на пару років ситуація змінилася на краще. Правозахисники це пов'язують з бажанням Кадирова продемонструвати прогрес, причому не тільки в справі відновлення республіки. Останнім же часом ситуація різко погіршилася. Я запитав Татьяну Локшину, чи звертаються люди, будинки яких спалили, до прокуратури.

Татьяна Локшина: "Нам відомі рівно три випадки, коли сім'ї самі звернулися в прокуратуру, було ще три випадки, коли вони попросили допомоги правозахисників центру" Меморіал ". Треба сказати, що жодної кримінальної справи за фактами підпалу не порушено. Це говорить само за себе. Люди бояться, а бояться, тому що підпали здійснюються співробітниками правоохоронних органів, які часто говорять прямо - "не треба скаржитись, тому що якщо звернешся зі скаргою, буде тільки гірше". Бояться люди, тому що вони самі розуміють, їх так карають, і їх так карає влада, а як же тоді влади можна поскаржитися".

При цьому, за словами правозахисників, не можна сказати, що влада Чеченської республіки безпосередньо віддає накази спалювати будинки. Як говорить Татьяна Локшина, про те, що така політика проводиться, свідчать інші факти.

Мета російської влади, чеченської влади, скажімо, приборкання насильства з боку збройних угруповань, відновлення стабільності, вона по своєму гарна, але питання у тому, які методи застосовуються. Ми, як і раніше, отримуємо численні свідчення порушення прав людини, але на жаль немає свідчень про те, що зараз проводяться незалежні розслідування цих порушень, які були зроблені в останні роки і в останній час.   Саймон Косгроф

Татьяна Локшина: "За останній рік і сам Рамзан Кадиров, і інші чеченські чиновники робили заяви про відповідальність сімей бойовиків, прямо говорили про те, що родичі зобов'язані повернути бойовиків з лісу, повністю за них відповідають, а якщо вони не здатні це зробити, то нездатність повинна прирівнюватися до небажання, і такі сім'ї повинні розплачуватися, розплачуватися за справи своїх дітей ".

Представники чеченської влади заперечують звинувачення, кажучи, що діють виключно у правовому полі. Втім, правозахисники заявляють, що мова йде не тільки про підпал, але й, наприклад, про викрадення людей, коли родичів бойовиків беруть у заручники, змушуючи останніх здаватися, або отримуючи за них викуп. Згідно докладу іншої правозахисної організації "Міжнародна амністія", оприлюдненому напередодні, населення не тільки в Чечні, але й в Інгушетії, Дагестані і Кабардино-Балкарії живе в умовах беззаконня, яке породжує страх і незахищеність. Говорить представник штаб-квартири "Міжнародна амністія" в Лондоні Саймон Косгроф.

Саймон Косгроф: "Мета російської влади, чеченської влади, скажімо, приборкання насильства з боку збройних угруповань, відновлення стабільності, вона по своєму гарна, але питання у тому, які методи застосовуються. Ми, як і раніше, отримуємо численні свідчення порушення прав людини, але на жаль немає свідчень про те, що зараз проводяться незалежні розслідування цих порушень, які були зроблені в останні роки і в останній час".

І на думку правозахисників, саме випадки незаконних дій правоохоронців ведуть не до стабілізації ситуації, а до нових акцій з боку підпільних збройних груп. А це означає, що до миру на Північному Кавказі ще дуже далеко".