В. Сюмар: проблема у внутрішній цензурі редакцій

Україна піднялася на шість сходинок за рівнем свободи преси у звіті правозахисної організації “Репортери без кордонів” – порівняно з минулим роком.

Тепер держава займає 87 місце в переліку після Сенегалу й Центральноафриканської республіки. Однак, це найкращий результат для країн СНД.

Росія посідає 141 місце, Грузія опустилася до 120-го. Найкраща ситуація зі свободою слова в Ісландії, Люксембурзі та Норвегії. Загалом до рейтингу увійшло понад 170 країн світу.

Складаючи цей перелік, “Репортери без кордонів” брали до уваги всі випадки застосування сили до журналістів, рівень цензури й самоцензури, ступінь фінансової незалежності ЗМІ та інше. Минулого року в тій організації зазначали, що політичний тиск на пресу в Україні зменшився після обрання Президентом Віктора Ющенка, але з'явилася поляризація ЗМІ.

Також в 2007 інша міжнародна правозахисна організація “Freedom house” у підсумку свого дослідження віднесла Україну до країн з частково вільними медіа.

Нинішнє 87 місце – це добра оцінка для українських мас-медіа, чи не дуже? Розповідає керівник Інститут масової інформації Вікторія Сюмар:

В. Сюмар: Очевидно, що це така собі середина. В Україні після 2005 року стався значний відтік, так би мовити, повернення назад в сенсі досягнень у сфері свободи слова. Це стосується різних сфер. Хоча ми позбулися прямої державної цензури, але внутрішня редакційна цензура в українських редакціях переважно присутня, і це є факт.

Бі-Бі-Сі: Нині Україна на першому місці серед країн СНД, і значно вище у загальному рейтингу за Росію, приміром. В цьому світлі це є якимось проривом для України, чи так було завжди?

В. Сюмар: Так було протягом останніх років після “помаранчевої революції”, Україна була десь на рівні з Грузією. Зараз, я спілкувалася з нашими грузинськими колегами, вони все ж краще оцінюють ситуацію у себе в країні, принаймні у них немає такого явища, як “джинса”, замовні матеріали. А в нас переважно медіа взагалі припиняють виконувати функцію медіа й інформувати суспільство про події, а подають радше замовну інформацію. Це проблема, з якою на прострадянському просторі стикається не лише Україна, і якої, здається, зараз немає в Грузії. Але там є інші проблеми, пов’язані із закриттям ЗМІ, це те, чого вдалося уникнути Україні. Тому, очевидно, це місце є виправдане.

Бі-Бі-Сі: Підміна суті і цілей преси в Україні – як довго це ще триватиме і як з цим боротися?

В. Сюмар: Як з цим боротися – зараз точно не скаже ніхто, особливих рецептів немає, тому що система така, що в ній зацікавлені і власники медіа, і політики, і самі журналісти, які почали отримувати за це премїї і вже звикли до них. Мої прогнози досить песимістичні, тому що у зв’язку з фінансовою кризою перше, що сьогодні обмежують підприємства – це рекламні бюджети. Це означає, що медіа не будуть отрмувати вже звичних для себе коштів - це серйозні гроші. А політичне життя буде досить активним, будуть позачергові парламентські і президентські вибори. Це означає, що спокуса купувати новини у політиків залишиться, тому що це досить зручна для них система. А відтак, власники медіа будуть зацікавлені в тому, щоб продавати ці новини. Коли є продавець і покупець, боротися з цим складно. Очевидно, треба пояснювати людям, що відбувається. Суспільство має сформувати запит на більш якісну і чесну інформацію, але це досить тривалий процес.

Бі-Бі-Сі: Чи варто очікувати, що через майбутні можливі позачергові вибори ситуація ще більш погіршиться?

В. Сюмар: Абсолютно очевидно. Ми це помічали і під час минулих виборів до парламенту, ми побачили як це розквітло під час виборчої кампанії у Києві. Кількість “джинси” була просто фантастична, і найгірше – не було реальної інформації про вибори. Вся інформація була куплена. Це не є змагання програм, кандидатів, це є просто змагання грошей, хто купить більше інформації про себе. Це досить тривожна ситуація.