Дмитро Каневський для Бі-Бі-Сі, Ізраїль

	Ігор Тимофєєв

Про це в інтерв’ю Бі-Бі-Сі повідомив посол України у цій державі Ігор Тимофєєв.

Ідею відкриття Українського культурного центру у Тель-Авіві уперше озвучив ще далекого у 1999 році тодішній посол України Дмитро Марков. Осередок мав би стати культурним місточком з батьківщиною для півмільйонної громади вихідців з України та центром проведення різноманітних конференцій та наукових семінарів у тому числі й присвячених обговоренню суперечливих тем українсько-єврейських міжнаціональних взаємин.

Цю ініціативу, під час свого Різдвяного візиту, гаряче підтримав тодішній президент України Леонід Кучма. Утім проект відтоді залишався на папері, позбавлений будь-якого мінімального фінансування.

Як розповідає голова української дипломатичної місії Ігор Тимофєєв, переломним моментом став останній візит до Ізраїлю президента Ющенка у листопаді торік:

"Після візиту Президента ми отримали пряму вказівку з відкриття центру і зараз знаходимося у практичній площині: шукаємо приміщення та усі інші можливості. Я думаю, що наприкінці поточного року - на початку наступного, ми вже відкриємося"

До слова, у самій Україні сьогодні діє чимало зарубіжних просвітницько-культурних установ. Серед них: Британська рада, інформслужба США, Французький Культурний Центр тощо. Натомість Україна представлена за кордоном значно вужче.

Українські культурні осередки діють переважно у місцях компактного проживання української діаспори. Та на відміну від подібних українських фундацій у Торонто чи Філадельфії, які, здебільшого, існують на кошти громади, новий культурно-інформаційний центр в Тель-Авіві (при цьому з наголосом саме на інформаційній складовій) створюється і фінансуватиметься рахунком держбюджету, зазначає Тимофєєв:

"Культурно-інформаційні центри відкриваються лише в тих державах, де є реальні контакти, значні за кількістю громади вихідців з України. Чи йдеться про етнічних українців чи людей інших національностей, але таких, що щиро вважають Україну своєю батьківщиною. Для підтримання зв’язків з цими людьми, для подання інформацію про культурну, економічну, соціальну та інші сфери життя України, відкриваються такі центри. Я можу перелічити на пальцях двох рук кількість країн, де подібні центри існують"

Після візиту Президента Ющенка ми отримали пряму вказівку з відкриття центру і зараз знаходимося у практичній площині: шукаємо приміщення та усі інші можливості.   Ігор Тимофєєв

В останні кілька років Ізраїль став таким собі «тестовим майданчиком» для масштабних політико-культурних проектів офіційного Києва. Йдеться, передусім, про проект пам’яті жертв Голодомору "Україна пам'ятає - світ визнає", який охопив 15 країн світу, стартувавши в Ізраїлі.

Окремим напрямком є співпраця українських та ізраїльських істориків, зокрема у тематиці дослідження УПА та інших суперечливих сторінок ІІ-ї Світової. Отже, як твердять українські дипломати, потреба у посиленні цього діалогу і відкритті культурно-інформцентру назріла вже давно.

Відчувають її і представники місцевої української громади. Проте, до останнього часу Україна залишалася однією з небагатьох європейських держав, котрі ще не представлені в Ізраїлі своїм національним культурним інститутом. Франція, Росія, Румунія, Італія та багато інших країн вже подбали про відкриття власних культурних місій.

Та найактивніше в Ізраїлі діють два такі осередки - німецький Гете-Інститут та Польський Інститут. В інтерв’ю Бі-Бі-Сі директор Польського Інституту Ельжбета Фрістер припустила, що перед новим українським центром стоятимуть дуже схожі завдання і випробування, що й перед польським:

"Наш інститут було створено 2001 року завдяки важким зусиллям. Була довга перерва у дипломатичних відносинах Польщі та Ізраїлю, що спричинило багаторічний розрив політичних, культурних і людських контактів. Між обома народами 800 років спільної історії, а згодом і спільного горя, яке і об’єднує і розділяє. Виникло, по обидві сторони, чимало міфів і стереотипів. Нашим завданням, окрім просування польської культури, є руйнування цих міфів, усунення білих плям на мапі спільних стосунків і спільної історії"

Одна з головних проблем, яку Київ прагне розв’язати через культурно-інформаційну діяльність, є поширення в світі об’єктивної інформації про Україну і боротьба із усталеним іміджем «країни третього світу».