Знавець джазу і продюсер Олексій Коган сам вже став живою легендою.

Розмова ішла про українську джазову музику з початку незалежності й дотепер. Український джаз - не найвідоміша в світі музика, але вона цікава і розмаїта, і за 17 років незалежності змінилася і поповнилася. Що ж таке український джаз – це було перша запитання ведучої Світлани Пиркало до Олексія Когана.

О.Коган: Я остаточно не знаю відповіді на це запитання, як казав Фетс Волер, відомий джазовий музикант, - якщо хтось все знає про музику, то йому краще триматися від неї подалі. Але треба сказати, що за роки незалежності обсяг якісної української джазової музики істотно виріс. Якщо, коли я працював ще на Українському радіо на українському джазовому матеріалі не можна було і півтори години пропрацювати, то зараз можна працювати добу на найкращих зразках і соромно не буде за жодну пісню. Якщо розглядати український джаз, як незалежну музику, то спочатку треба пройти кілька етапів: по-перше, навчитися грати на рівні американців і європейців, бо джаз вже не є тільки американською прерогативою.

Коли я працював ще на Українському радіо на українському джазовому матеріалі не можна було і півтори години пропрацювати, то зараз можна працювати добу на найкращих зразках і соромно не буде за жодну пісню.   Олексій Коган

Потім, заграти в компанії з відомими закордонними музикантами. Потім, потім навчитися грати американські стандарти, потім почати створювати свою власну українську джазову музику, яка, можливо стане українським стандартом період. Мені здається, що саме до цього наші музиканти. Я проти «Нових Васюків», треба робити речі крок за кроком.

Бі-Бі-Сі: Тобто, ви проти того, щоб оголошувати Київ – новою столицею джазу?

О.Коган: Звичайно, але цієї осені ми спробуємо зробити цікавий фестиваль, продюсерська агенція «Джаз Ін Київ» представить для киян і гостей фестиваль справді європейського рівня. Гратимуть Нью Танго Оркестра зі Швеції, американське тріо Чарлі Хантера, хедлайнер фестивалю – Ел Джеро, видатний ізраїльський контрабасист – Авішай Коєн. Буде і британський музикант – контрабасист Дейв Хол ланд, він приїздить до Києва зі своїм квінтетом. Гратимуть і українські музиканти.

Бі-Бі-Сі: Українська популярна музика завжди була дуже тісно переплетена з політикою. Чи то співаки підтримували якусь політичну силу, чи співали про певні ідеї. Питання мови для українських слухачів також часто є політизованим. Більшість наших дописувачів називає своїми улюбленими піснями пісні патріотичні, зокрема, часто згадують про пісню "Україна" Тараса Петриненка. Але дехто в музичному середовищі послідовно не брав участь у політиці на жодному боці. Олексію, я так розумію, ви належите до останніх?

О.Коган: Я хочу повторити: як воно вийшло, не так сталося як гадалося. Під час Помаранчевої революції музиканти розділилися на два табори. Але тут ми зрадили правилу демократії – у кожного ж має бути право на власну думку. Джазові музиканти спостерігали за тим, що відбувається, хоча я мушу пригадати, що саме тоді на прохання Євгена Уткіна, який давно і серйозно допомагає джазовим музикантам в Україні, ми, Віктор Овчинников, звукооператор і продюсер, і я зробили диск. Уткін хотів, щоб ми зробили диск, який би відображав звуки Майдану: «Уявіть собі, інтелігентна людина іде Майданом і бачить, що відбувається, яка музика може лунати в неї у вухах?» Тому я дуже задоволений, що диск «Орендж Джаз», який ми зробили, був присвячений не тим, хто стояв на трибуні, а тим, хто стояв під трибуною. На цей диск звернули увагу і в Америці і в Європі і нещодавно нам навіть написали з одного американського інституту, і попросили дозволу взяти обкладинку нашого диску на обкладинку книжку про зв'язок між музикою і політикою.

Помаранчевий джаз  Я задоволений тим, що диск «Орендж Джаз», який ми зробили, був присвячений не тим, хто стояв на трибуні, а тим, хто стояв під трибуною. На цей диск звернули увагу і в Америці і в Європі і нещодавно нам навіть написали з одного американського інституту, і попросили дозволу взяти обкладинку нашого диску на обкладинку книжку про зв'язок між музикою і політикою.   Олексій Коган

Бі-Бі-Сі: Це питання зараз мало кому ставлять, але колись воно було популярним. Де ви були 19 серпня 1991 року?

О.Коган: Я був на пароплаві з джазовими музикантами з Франції і з України. На Канівському шлюзі, коли тільки-но все починалося і ми вже знали про ГКЧП, французькі музиканти вийшли на капітанський мостик і грали «Інтернаціонал». Потім ми давали інтерв’ю французькій телекомпанії і дуже хвилювалися, бо ще було невідомо, хто переможе, але ми вже говорили, що ми проти путчу. На цьому пароплаві, про який ми зараз згадуємо, народилося багато чудових дуетів. Тоді з українського боку був Олександр Нестеров, він пішов з життя два роки тому, був Дмитро Найдич.

Слухач: Олесь, Рівне, Україна. Вітаю з наступаючим святом Днем Незалежності України. Бажаю щастя, здоров’я, творчих успіхів усьому колективу Бі-Бі-Сі. Окрім того хочу подякувати пану Олексію Когану за цикл передач "Під оплески", які транслювалися в перші роки незалежності 92 -93 рр. Ці передачі познайомили мене із світом джазу, а під підібрані паном Олексієм композиції легко писалась моя дисертація. Щиро вдячний за допомогу і чи не планує пан Олексій відновити, або повторити цю передачу.

О.Коган: Я вдячний за теплі слова, але хочу зробити офіційну заяву: я ніколи не робив цю передачу, а тільки допомагав хлопцям, які її робили, це мої друзі Андрій Батьковський та Олександр Васильєв. Я давав їм часом джазові записи, але не можу взяти на себе те, що робили інші. А тим, хто в Рівному, хочу порадити піти на новий джазовий фестиваль «Арт-джаз Кооперейшин» - він буде відбуватися 29 серпня у Рівному, а 30 у Луцьку. Серед хедлайнерів цього фестивалю львівська «Пікардійська Терція».

Бі-Бі-Сі: Зараз у нас на лінії слухач з Канади, але він не просто слухач, це людина, яка прямим чином доклалася до створення українського музичного простору.

Микола Мороз, Торонто: Я вперше відвідав Україну 1982 року. Після того їздив в Україну щороку, і було видно що українська культура і, зокрема, музика перебувають під величезним тиском. У грудні 1988 року ми створили СП Кобза, це було результатом багатьох поїздок і величезних зусиль. Ми тиражували касети української музики, створили студію аудіо для запису, а в червні 1989 року перебрали керівництво першою Червоною Рутою. «Кобза» тоді організувала у Києві перший фестиваль.

Бі-Бі-Сі: Ви вперше випустили багатьох українських музикантів, кого з них найбільше запам’ятали?

Микола Мороз: Тарас Петриненко з «Грона», Ніна Матвієнко, «Золоті ключі», брати Гадюкіни, «Кому вниз». Саме цей останній колектив став найпопулярнішим серед канадійської молоді українського походження.

О.Коган: Так, величезна подяка панові Морозу. Я добре пригадую ті част, ту збірку. Я працював у студії «Фонограма», яка транслювала музику, і хлопці з «Кобзи» приносили касети.

О.Коган: Я згадав ще дві пісні, які для мене є уособленням незалежності, хоча вони і не маршеві, але дуже патриотичні. Якось зник з поля зору чудовий композитор Андрій Шусть, але я ніколи не забуду пісню на вірші Цибулька "Сірий Цісар", і "Лірику" Марії Бурмаки. Марія, до речі, часто зверталася до послуг джазових музикантів. Ще я згадав лемківську пісню з її альбому "Милий, милий, что-то буде з нами". Ну, і Брати Гадюкіни, звичайно.

Бі-Бі-Сі: Я сподіваюсь на зустріч в ефірі і з Марією, і з братами Гадюкіними...Ми з вами сьогодні назвали багато гарної музики, і багато зіграли, але чому так мало української музики лунає в радіопрограмах?

О.Коган: Це запитання не до мене, бо можу відповідально сказати, що будь-яка гарна нова українська джазова музика лунає в моїх програмах.
Я не можу з вами погодитись, якщо ви говорите про джазову музику, адже я навпаки бачу такий позитивний зсув у цьому відношенні. За останні півроку в Україні вийшло 9 джазових компактів. Для джазової музики це багато, повірте мені. Це на сто відсотків авторська музика українських виконавців, і це має тішити.

Раїса з Києва: Пісні піснями, а в столиці України нема жодного пристойного музичного магазину, де можна було б придбати якісні записи.

О.Коган: Мені здається, ваша слухачка користується застарілою інформацією. Хоча б на Майдані Незалежності, у Ярослава, - у нього, як мені здається, є майже уся українська музика, яку дійсно в магазинах придбати важко. Але ситуація змінюється на краще.

Олег зі Львова: Відчувається певний поділ між Заходом і Сходом, - у той час, як Ви анонсуєте різні заходи, зокрема, джазові, що проходитимуть у Харкові, чи у Криму, мова йде про гучні фестивалі, то у нас про це ніхто не розказує. І навпаки, коли у Львові проходять "Флюгери", то на Сході про них мало хто знає. У чому справа?

О.Коган: Ви знаєте, це дурість! Дурість з такої великої літери "Д", як будинок, в якому я мешкаю. Не повинно такого бути, це неправильно. І я до тих людей, чи зі сходу, чи заходу, які таке роблять, не маю жодного відношення. Ми хочемо у Києві створити масштабний джазовий фестиваль - чому? Тому що Київ ніколи не був джазовою столицею. Найкращі джазові фестивалі ніколи не були у Києві. Вони були у Вінниці, Кривому Розі, Одесі, в Нікополі, в Донецьку, в Коктебелі, у Львові, але не в Києві. І ми хочемо зламати оці стереотипи, і довести, що Київ, як європейська столиця, повинен мати право на джазовий фестиваль високого рівня. Взагалі музиканти завжди домовляться між собою, і політики могли б у них повчитися.

Бі-Бі-Сі: Тобто я так розумію, що Ваша відповідь нашему слухачу у тому, що музиканти не хочуть розділяти Україну ні на Захід, ні на Схід...

О.Коган: Що ділити, що ділити? Сім нот білих і п'ять чорних. Що ділити? У зв'язку з Днем незалежності я хотів би ще зауважити, що свідомість українців має стати іншою. Ось я помітив, що кожного року 1 березня, якщо вмикнути якусь українську FM-станцію, о 12.00й годині, одразу після новин, на вісімдесяти відсотках радіостанцій буде звучати "Весна" ВВ. Це моє власне дослідження. Мені хотілося б, щоб колеги на радіостанціях мислили не так стандартно. Новий українець - ментально новий - має припинити мислити стереотипами.