Як Ви вперше дізналися про Голодомор? Від кого почули про те, що так старанно замовчувала радянська влада й сучасна історіографія? Як цю пам'ять бережуть у Вашій родині, що розповідали Вам батьки і діди, і що розкажете Ви про Голодомор своїм дітям?

Дякуємо всім, хто взяв участь у форумі. Дописи на форум не відображають позицію Бі-Бі-Сі

Хочу розповісти про ситуацію, в якій побував мій батько. Він працював у радгоспі на комбайні. В 1932р був такий урожай, що не могли весь перемолотити. На весну 1933р діда забрали і відправили в Архангельську обл. Батько залишався за старшого у сім’ї. Їм дозволили збирати колоски тим членам, які працювали у радгоспі, про це видавалась певна довідка. Назбирали зерна, намолотили, поклали на печі. Прийшов новий директор. Почав вишукувати зерно. Знайшов, а довідку на той час загубили. Забрали зерно, забрали і діда. У бабусі була племінниця, яка вийшла заміж у Чеський хутір, а чехів на той час не чіпали. Вона час від часу навідувалася до сім’ї тата, приносила їжу. І коли бабуся пухла від голоду, вона прийшла, принесла їжу, але та уже не могла її куштувати....померла. Мій батько замотав мати у ряднину і почав закопувати, але сказав : "Не можу".... отак, трохи підкопавши землею залишив. А його молодший брат на той час возив нового голову радгоспу, молоде хлоп'я, ходило голодне на роботу за миску каші. Навіть не зміг провести в останній путь рідну матір. Гріх тим, хто заперечує голодомор. Бо це було дуже страшно.
Валентина Пилипівна, Васильків

Публiчне заперечення голодомору є знущанням над пам'яттю мiльонiв нещасних безвинних селян приречених сталiнським режимом на повiльну страшну смерть. I цим ми нiяк не демонiзуємо Росiю. А от деякi росiйськi державнi дiячi самi себе демонiзують заперечуючи голодомор в Украiнi та продовжуючи сталiнську полiтику замовчування та приховування цього страшного злочину перед людством.
Iрина, Кривий Рiг

Надто роздули цю історію, зрозуміло, що це політика, спрямована проти Росії.
Андрей Бек, Севастополь

Цензура (тепер це т.з. політкоректність ) на Українській Службі Бі-Бі-Сі втручається у висвітлення Голодомору в Україні дуже однобоко- відсіває негатив і дає лише позитив,як в свій час радянська газета "Правда" в СРСР, коли всі думал и говорили однаково позитивно. Навіщо приєднуватися до т.з. "розмови", коли "розмови " немає, всі "розмовляють" авсолютно однаково як в УРСР... У трактуванні сьогодні Голодомору я бачу недолугу і хитру чужу політику посварити 2 братніх народи - росіян і українців, переклавши вину за Голодомор на росіян та Сталіна...
Раиса Смирнова, Київ

Моя мама народилася 1933-го року. Її Мама померла в 1933. Дякуючи рідні мою Маму спасли.
Орислав Вовченко, Кривий Ріг

Моя бабуся народилася 1892-го року в місті Охтирка в Сумській області і померла у віці 97 років у Києві. Вона розповідала, що працювала прибиральницею в школі. Вона казала, що в 1932-33 роках був страшний город. Вона казала, що принесла з базару м'ясо, яке виявилося людським і вони його не їли. Згадувала про мертвих на вулиці. Про причини казала, що був неврожай. Аналізуючи їх спогади, не можу зробити висновок про можливий геноцид з боку російського народу. Політичні амбіції Сталіна, утопічна комуністична ідея, диктатура, повна відсутність демократії і насильство над особистістю мало місце на 150%.
Александр Серий, Київ

Пане Євгеній з Харкова, треба погодитися з вашим дописом, що багато виконавців геноцидного голодомору були українці, тільки тут треба сказати, це були зрусифіковані українці, що були згідні виконувати брудну роботу своїх східних зверхників. Треба подякувати Бі-Бі-Сі, що вони в своїх програмах висвітлюють правду голодомору, про котрий в світі знають дуже мало, а це тому, що наші сусіди в усьому заперечують правду. Треба казати, що майже десять мільйонів нашого народу мордували члени комуністичної партії СССР.
Дмитро, New Jerseu

Моя (бабуся) казала, що голод було важче пережити, ніж війну. Не дуже приємно слухати про голод 32-33 років і жодного слова про голод 1946-го (ніби це табу). Ще вона казала, що часто матері помирали з голоду, а маленьких дітей знаходили живими, коли підводи їздили й збирали померлих. Мене обурює те як зараз розкручується людожерство. Лободу, собак і котів їли, а про людей бабуся нічого не розповідала. Вона ніколи не вживала слово Голодомор, воно мені здається штучним, придуманим. Бабуся вживала лише слово «голодовка». Один знайомий пенсіонер розповідав, що риба бичок врятувала тоді цілий район Миколаєва Широку балку на березі ріки Південний Буг.
Олександр, Миколаїв

Моя бабуся розповідала, що в 1921-му і 1947-му роках був сильний голод через неурожай. А в 1932-му році був небувалий голод. Її батько повірив у світле колгоспів і добровільно здав усе зерно. У колгоспних засіках залишили рівно стільки зерна, скільки треба було для посівної і поставили біля дверей людину з рушницею, а решту зерна вивезли. У тих, хто не пішов у колгосп, зерно лишилося і тоді з міста приїхали люди в чорних куртках і з колгоспними активістами зробити розкуркулювання, тобто пограбування на користь голодних колгоспників. І коли нічого не залишилося, тоді голодні селяни потяглися до міста за допомогою, тому що там робітникам давали карточки. Моя бабуся ходила пішки за 70 кілометрів в Кривий Ріг до родича, який ділився крупою, отриманою на карточку… Коли обшукали будинок моєї бабусі, то знайшли 5 кукурудзяних качанів, які її мама заховала під стріхою. Її батько був чесною людиною, але голод його зламав і коли достигли перші колоски, він вночі їх нарвав, за що міг потрапити в ГУЛАГ. Те борошно домішали до макоржеників і мама моєї бабусі дала всім по шматочку і сказала, що решту з’їмо потім, щоб не було завороту кишок. А батько не витримав, забрав силою і з’їв все і помер у них на очах у страшних муках. Бабуся казала, що її намагалися тричі з’їсти… Вона казала, що коли ходила в Кривий Ріг, то бачила під вартою величезні гори зерна, які гнили і купи трупів і весною 1933-го року не бачила жодного селянина, який не опух від голоду.
Іван Догонов, Кривий Ріг

Я народилася в селі Діброва, Поліського району. Моя бабуся Кириленко Агафія Микитівна – ще змалечку мені розповідала про ті часи, казала, що був голод, люди пухли, вмирали і навіть їли одне одного. Дід Василь сказав, що в колгосп не піде, бо він бачив як ті, хто приєднувався до колгоспу, потім других заставляли. Потім забрали у них все. А діти бігли вслід і плакали, а їх били батогом по ногах. Дід Василь поїхав на грабарки, щоб заробити на їжу, то так там і вмер. Десь під Фастовом дороги будував. У 33-му померли четверо менших дітей у бабусі на руках, а четверо вижили. Моїй мамі тоді було 8 років. Донедавна вона не могла говорити на цю тему, вона все збирає їду й одяг, навіть на вулиці, і складає під ліжком і де тільки може. Так було, коли жила в Україні, і тепер живе в Аргентині і теж саме. Сьогодні ми запалили свічку разом з усією Україною в пам’ять замучених голодом і в пам'ять тих, хто вижив.
Larysa Vaynarovska, Англія

Від своєї бабусі Анни 1914 року народження. Моя мама розповідала про штучний голод на східній Україні. На Україні урожай був великий, а люди посирали з голоду, бо Сталін вигріб усе з комори.
Ірина, Ланчін, Івано-Франківська обл.

У моїй родині є й кати й жертви. Є ті, хто забирав збіжжя й ті, хто помер у голодну годину. А їхні нащадки-мої батьки познайомились та побрались у моськовському ВУЗі. Всі пам"ятають страше лихо, шанують пам"ять загиблих, але президенські витривеньки на костях моїх пращурів визиває зневагу до влади за таке цинічне, показне святкування голодомору.
Голодомор був продовженням громадянської війни. Трагедія народів СРСР у тому, що українці вбивали українців, росіяни росіян, німці німців. Зробити з голодомору "український" - просто американська технологія.
vl, Кіровоград

Вперше по-спражньому до мене дійшла правда про Голодомор в 2001 році на перегляді фільму Едуарда Лозового про голод на Україні в 1932-33 році. Я не знала і не відчувала тої історії. Звичайно ж в школі також я не чула про це. Але після цього фільму збираю матеріали які описують Голодомор, думаю про це. в моїй сім'ї є інші страшні і драматичні історії, про які зрештою також більше замовчувалося ніж говорилося. голодомор для україни має значення надзвичайне. А карати треба тих хто про це замовчував і перекручував правду. цілий пласт історії України - так спотворено, що це можна вже називати Голодомором розуму, свідомості та памяті. Адже така страшна подія нашого суспільства є майже не опрацьована кожною людиною яка ще про це памятає, або знає зі слів очевидців. Не оплакана, не пережита в такий спосіб, як вимагає того людська гідність. В нас же в кожної людини є ген голодомору, хочемо цього чи ні, усвідомлюємо це чи ні.
Марія Якубович, Варшава-Тернопіль

Факту, саме геноциду Українців, юридично довести ще не спромоглися. Особисто моя родина, у 1932р., рятуючись від голоду, втікла з Саратовської обл. до Донецької...
Станіслав, Нью-Йорк

Ті, хто заперечують Голодомор і захищають злочинний сталінський режим - лицеміри.
Ігор, Полтава

Я вважаю, шо націоналісти наполягають на визначенні голодомору як геноцида, не маючи для цього жодних доказів і навіть достовірних свідоцтв, шо трагедія мала етнічний характер.
Родіон, Німеччина

В Англії ми дізналися про Голодомор від наших батьків і свідків. Було незрозуміло як так багато невинних людей, особливо дітей, були вбиті – а це було вбивство. Якщо як нація ми дотримуватимемося фактів, тоді жодні російська пропаганда чи брехня не зможуть заперечити правду.
Vasyl, Англія

Моя бабуся Дегтярь В.П. 1926 р.н. Разом з батьками, сестрою та племінницею їм вдалося вирватися в Полтаву з голодного села. Трупи лежали вздовж шляху. Майже усі родичі в селі загинули. Страх голоду передався нам у по наслідству, це вже в генах. Хіба це не геноцид?
Ольга, Сімферополь

Про голод 32-33 років дізнався ще в дитинстві. Багато розповідала і бабуся,і дід, які на жаль вже покійні. Про голод 47-го розповідали вже батьки. Багато родичів не пережили голоду. Деякі дописувачі кажуть,що дуже багато розмов на тему голодомору, а я скажу,що сказано, ще мало,мало іще раз мало.Ви тільки уявіть - 7млн. ні в чому не винних людей заморено голодом! Стосовно коментаря Романа з Тернополя скажу те, що вже говорилось не раз і не два:де він чув, щоби хтось звинувачував росіян? Я,наприклад, жодного разу такого не чув. З другого боку,х то заважає сусідній державі вшановувати жертв голдомору в Поволжі, а заяви їхнього президента- це просто неосудження сталінської політики та неповага сусідніх держав.
Володимир Коваленко, м.Черкаси

Все дитинство- 50-60-ті скільки себе пам'ятаю, в сім'ї розмовляли про трагедію України, її народу, колективізацію, голодомор. Мої батьки були вже дорослі і добре пам’ятають, як представники влади та молодь від комуністичної партіі ходили по домівках і відбирали всі продовольчі запаси. Тато працював у Києві і згадував,що тисячі голодних і напівживих блукали по Києві, щоб знайти щось поїсти.Замість того, щоб цих людей накормити та лікувати, київська влада розпорядилася ще живиж людей відвозити до Бабиного Яру і скидати у карєр де брали пісок. Після того, як вони помирали, їх засипали. Така була доля народу України.Зустрічав і таких людей, які гордилися ,що під час голоду 1932-33 років охороняли продовольчі склади зі зброєю в руках і стріляли по голодних співвітчизниках.Вони отримували продоволчі пайки і їм було байдуже про інших. Тема голодомору в Україні та світі досить довго не піднімалася і саме на часі. Народи світу повинні знати правду про нелюдську комуні! стичну систему та її лідерів.Російський президент добре знає чому він відмовився їхати на 75 річну панахиду, адже в московських архивах все збереглося ,хто дав розпорядження і хто його виконував. Злочини мусять бути покарані і засуджені, хоча й символічно. Пам‘ять про наших предків мусить бути відновлена. На мою думку, в Україні необхідно стоврити комісію з істориків і знавців архівної справи, та надрукувати списки всіх, хто загинув від голоду в 1932-33 і 1947 році. Списки загиблих воїнів у роки 2 світової війни вже існують
Михайло Севрук, Чехія

Нічим іншим як політичною коньюктурою я не можу пояснити нинішню величезну увагу з боку влади до голодомору 1932-33 років. Хіба ці трагічні події не були відомі можновладцям (а вони одні й ті ж) у минулі роки? Були, і про них при нагоді згадували. А тут розгорнута така кампанія… Он яка подія: СБУ розсекретило нові документи про людомор. Чому тільки зараз? І, зрештою, що то за “секрети”, які давно вже стали надбанням не тільки фахівців, а й громадськості. Ще за часів горбачовської гласності пишучий ці рядки як журналіст, і член історико - просвітницького товариства “Меморіал” вивчав проблему голодомору в Україні. Безперечно, що ця страшна трагедія була, але хто, як мовиться термінологією сьогодення, замовник, організатор і виконавець? Особливо мене цікавили останні, адже на той час хтось з них був живий і міг покаятись і розповісти як воно було. В тодішньому КДБ мені відмовили надати архівні документи посилаючись на закон, за яким з подібними документами могли знайомит! и тільки близьких родичів, і, взагалі, радили, не чіпати цих людей, бо ж у них є діти, онуки. Зустрічався я з Володимиром Маняком та його дружиною Лідією Коваленко (нині небіжчики) авторами відомої «Чорної книги голодомору». «Володимире Антоновичу”, - питаю, - “от ви кажете, що голод стався внаслідок злочинного курсу Сталіна і його найближчого оточення. Як вдалося купці кремлівських мерзотників реалізувати свої страхітливі плани? Чиїми руками здійснювалася злочинна політика?”. «Одне одного зі світу зводили», - з сумом одказав він мені, -“ бож голод убиває в людині людину”. І справді, коли мати вбиває і з”їдає свою дитину, то це просто божевільна істота. В обласному державному архіві Херсонської області документів про події тих років збереглося дуже мало. В основному вони констатують: скільки людей померло, занедужало і т.п. Знайшов довідку за якою в березні 1933 року на Херсонщині померло голодною смертю 1600 чоловік, опухло від голоду вдесятеро більше. А скільки в інші місяці? Гинув народ, але були такі, що не так вже й бідували. Це було передусім “начальство”. А ще так звані “активісти”. Хто вони? У ті часи в анкетах обов'язково вказувалася національність. В архіві автору вдалося знайти «розкладку» за національною належністю керівного складу всіх рівнів місцевої влади на Херсонщині. Понад 80% це були українці, що пропорційно відповідало етнічному складу населення краю. В Херсонській обласній науковій бібліотеці ім. О. Гончара зберігаються газети тих років. Ось заголовки публікацій з газети «Комуніст» (9 жовтня 1931 року) «Буксирні бригади в Каховському районі виявляють куркульське шкідництво”, “Розгром в! орожої агентури підвищує темпи хлібозаготівель». Хто «громив» і «виявляв»? Після напівголодної зими 1931-32 року посівна затяглася. Не вистачало коней, фізично ослаблені селяни погано справлялися з польовими роботами. Осінь 1932 року показала, що врожай низький. Хлібозаготівлі були виконані менш, ніж наполовину. А «верхи» тиснули: даєш хліб державі! Загони з «активістів» вивозили із селянських дворів усе, що харчувало людську плоть: зерно, картоплю, худобу, птахів. Здійснювали реквізиції не якісь іноземні окупанти, а земляки, як говориться, свого роду - племені. Хіба вони не бачили, що забираючи останню крихту хліба у бідної людини прирікають родину на загибель? Вражають архівні документи про нагородження колгоспників, що допомагали владі виявляти і вилучати хліб. Від вилученого донощикам видавалося від 10 до 15%. В постанові бюро Великолепетихського районного партійного комітету від 18 січня 1933 року йдеться: «Відзначити засміченність класововорожими елементами колгоспів! «Молот», “Декабрист», “Червоний прапор”, “Іскра”, які своєю к! онтревол юційною роботою розкладали ці колгоспи, налаштовували на опір і саботаж у хлібозаготівлі, розкрадали державний хліб та підштовхували на цей злочин несвідому частину колгоспників. Бюро РПК ухвалює: провести прилюдну чистку вищезгаданих колгоспів від куркульсько-ворожих елементів на основі широкого залучення передових колгопників”. Що стояло за цим рішенням – відомо: в кращому випадку табори гулагу. Хто були ті “передові” колгоспники? Здійснювали “чистку” знову ж таки не якісь зайди - окупанти. У своїх мемуарах «антисовєтчик», покійний генерал Петро Григоренко з соромом згадував свою «комсомольську юність» 30 - х років, де, за його словами, забувши Бога, свої своїх убивали і мучили. 2006 р.
Віталій Москаленко, херсон, Україна

Про голод в Україні я довідався 1944 року, недоля заставила мене так як багато тодішної молоді воювати за чотову душу, недалеко Перемисля в фронтових окопах вже 4 дні нічого небуло що їсти й небуло надії,що скоро будемо щось їсти , в очах чорніе та час до часу скорострі замовчував, моїм помічникон скоростріла був мій найкращий друг з східного Волиня Дмитро Остраниця , він заспокоював мене та розповів мені про дійсний голод котрий він пережив молодим хлопцем а це був справжний голод сказав він 1933 року осінного дня мама моя назбирала десь калинових ягід та якоїсь кори з дерева та почала варити з неї ющку для мени та моеї сестри ,нараз в хату входить чекіст в супроводі комсомольця більшовика сільского так званого батрака ,та почали питати маму де заховала хліб, мама з слозами казала,що хліба діти вже давно небачили ,ось дивіться! як вони попухли, чекіст крикнув неваляй чепуха давай хліб та замахом кріса виляв з печі юшку, незадовго потім моя мама та сестра померли а неме солдати запровадили до дитячого закладу де я пережив голодомор, ось це був справжний голодомор бо все чикісти забрали з господарства разом з батьком котрого я ніколи більше небачив ось це оповів мені мій друг в оропах .. Дмитро помер в ністі Престон, Англія
Англія, Dmytro, East Hanover, USA Ukraine

В березні 1933-го батько моєї матері, а мій дід, Тихон Бублик, помер під Вовчанськом Харківської області. В довідці про смерть написано “замерз”, це майже правда, якщо не брати до уваги, що в пошуках роботи він, знесилений і пухлий від голоду, присів біля сільради якогось села під Вовчанськом і більше не встав. Мати теж могла померти, бо дід був єдиним годувальником сім'ї, де було шестеро дітей. Їй пощастило вижити, а старшого 16-річного брата Івана за вкрадену з голоду торбинку макухи кинули до в'язниці, а потім до табору. Слід його згубився. Це при тому, що сім'я діда жила хай у маленькому, але місті, а в селах все було занчно страшніше. З одного боку я відчуваю полегкість, що тема 33-го піднімається на майже належний рівень, а з другого не можна бути вдоволеним, що ВВС в своїх передачах цю тему висвітлює так, як це досить було б в початковій школі: “ходили, забирали все, а хто забирав? Та комуністи ж...” наводяться лише самі епізоди, спогади, аналізу ж і доказів саме антиукраїнського спрямування політики ВКПб нема. Адже безпосередіми виконавцями здебільшого були саме сільські активісти, тобто, САМІ УКРАЇНЦІ, і тут треба доводити, що комуністичному режимові не треба було знищити ВСІХ українців(!), а важливо було обезголовити націю, позбавити її сили опиратися, залишивши безгласних рабів і манкуртів, перетворивши українців на “простих совєтскіх людєй”. У ваших передачах дратують повтори одних і тих самих аудіосюжетів. Зрозуміло, що аналіз є справою насамперед істориків, а не ВВС, але ж ви взялися за цей матеріал тоді, коли керівники деяких держав поводяться як той злодій, що на ньому шапка горит! ь, тож хоч якісь вагомі АРГУМЕНТИ мають бути. Чи ви просто хотіли відзначити роковини, та й усе? Російські політики заперечують антиукраїнську скерованість політики ВКПб тим, що, мовляв, голод — і страшний - панував у багатьох районах колишнього СРСР, в тому числі в деяких чорноземних районах самої Росії і в Казахстані, але ж Росія ніколи не жаліла і своїх людей, вона могла дозволити лише поплакати над загиблими ПОТІМ (Дубровка, Беслан, Грозний...) тому антиукраїнськість голодомору маскується такою рисою цієї держави: бий своїх, щоб чужі боялися. Боюсь, щоб смерть мого діда і мільйонів інших не стала лише розмінною монетою в політичній грі. 33-й не тільки не можна забувати, треба досліджувати, аналізувати, робити висновки. І наостанок: є райони Африки, де зараз панує голод. Чи це хвилює світ? Так само не дуже він хвилювався з долі українців у 33-му.
Євген, Харків, Україна

Мій дід строївся біля Старокінного ринку в Одесі, але через те, що в ньго знайшли 6 кг проса, вислали з Одеси - дали 24 години. Сдав сусід навпроти, він через вікно побачив, що сім'я щось їсить. По батькови - Іванов. Моя бабуся йшла пішки з моїм татом 100 км по шпалам. Врожай тоді був непоганий, але їли ту пшеницю, яку знаходили в норках у сусліків, вороб'їв їли. село Курдиманово Одеський обл. Зараз воно злилось з іншим селом. Роману з Тернопліля - на західній Україні голоду не було в принципі, а коли звідти бажали допомогти Східній Україні, то посол РФ у Львові заявив, що голоду в Радянський Україні немає. То його вбили черз це. Що ж це таке, як не голодомор? Між іншим, у 20-х роках "продразверстка" була змінена на "продналог" у Росіі на півроку раніше, ніж в Україні - восені, а в Україні тільки десь у травні.
Сергій Міщенко, Одеса

На Східній Україні в 1932-1933 рр. було багато суто російських сел. Так от - в Російських селах взагалі голоду не було, а поруч за 500 метрів було Українське село - дак там геть всі села вимирали! І таке було по всій Східній Україні! Скажіть - як таке називається? Голодомор однозначно після таких даних був за вибірковим принципом! Там де є Українське село - там був Голодомор, а там де Російське - Не було взагалі!
Святослав, Кримський, Сімферополь

У селі мого тестя, яке було в Брянській області недалеко від кордону з Україною, хліб відібрали українські хлопці. Потім село охороняли, щоб люди в місто не втекли. Нахабно лізли в хатини погрітися. Вимагали щоб їх погодували. Потім приїхали уповноважені і забрали молодь в ремесленнниє училища на Уралі. Тому вижив. Західна Україна напередодні ХОЛОДОМОРА. За газ не хоче розплачуватися. Знову Росія буде винна?
Name: Владимир Крылов, Симферополь

Хочу розповісти одну історію, що трапилась в голодний 1932 рік із моєю тіткою, їй було 8 років. У нас на Вінниччині було багато випадків канібалізму. Батьки берегли дітей, не випускали самих на вулицю бо дітей крали, щоб з'їсти. Тітка із своєю матір'ю їхала на місцевому потязі у сусідній район., Поїзд називали "Кукушка"і їхав він відносно повільно. Так от на одній зупинці мати вийшла на перон, забарилася, а поїзд із дитиною рушив. Мати дуже злякалась, що дитину вкрадуть і з'їдять. Не знаю , що додало жінці сил (мабудь сам Господь), але вона щосили бігла і наздогнала поїзд на наступній станції. Все життя вона згадувала той випадок, як мало не втратила єдину дитину.
Наталія Антонюк, м. Вінниця

Вчитель у школі не визнає Голодомору! Вважає, що це пусті балачки! Він каже: "Українці забагато заборгували Радянському Союзу, от і витрясли з них те, що вони незаконно присвоїли." Ми шоковані, майже у кожного у класі є родичі, що так чи інакше постраждали від голодомору. Усім, хто досі не визнає Голодомору, рекомендую прочитати "Жовтого Князя" Василя Барки! Сподіваюсь, що історичну справедливість буде відновлено.
Поліна, Кіровоград, Україна

Мій вже покійний дідусь казав, що якби не корова в сім"ї, на яку вони ледь не молились, то він і дві його сестри не вижили б.
Микола Іващенко, с.м.т. Вороніж, Шосткинського району

Часом дивуюся логіці людей, так, як, наприклад, пані чи панові Жені з Києва. Ви кажете, був голод, але не голодомор. А чим був спровокований той голод? В цьому і є різниця між голодом і голодомором. В селі моєї бабусі на Київщині були випадки канібалізму, бо в людей забирали останні зернини в прямому розумінні цього слова. Був чудовий врожай в 32 році... Світла пам'ять померлим в ті страшні роки.
Алла, Київ

Голодомор був не единим методом знищення целої нації, це було направлено на знищення людскої гідності в целом, люди перетворялись в зверей під час голодомору, це насправді психологична атака, котора знищує людскость взагалі, це один з методів всіх діктаторів всіх времен та народів, але саме найгірше,що інші люди під час діктату берут приклад та участь в цьому процесі, якщо даже вони є жертвами того же диктату.Я вважаю,що преступленія фашизму та комунизму на одному рівні та не має значення де та коли вони були зроблени вони мають бути чі не покарані але оприлюднені та виплачені компенсації жертвам не залежно чі це голодомор чі депортація, яка спричиніла голод також.
Оксана Семс, м Івано-Франкывськ

Нещасний той народ, що не знає своєї історії. Нас мордували голодом, засудили на знищення фізичне і духовне, а міжнами ще все є такі, що через любов до «старшого брата», не можуть це прийняти, хоча і їх власні родини постраждали від голодомору. Вічна пам'ять нашим братам і сестрам, невинно убієним комуністичною рукою.
Михайло, Канада

Моя прабабуся народилася в 1906 році, пережила тяжкі часи голодомору, багато родичів померло. Розказувала як прийшли в забрали всю їжу, навіть ту що на столі лежала. Я вважаю що голодомор потрібно пам'ятати як і інші історичні факти, але не потрібно робити з цього істерики, кричати на кожному розі що ось ми такі бідні, ану всі бігом нас пожалійте і т.д.
Павло, Полтава, Україна

В Англії ми дізналися про Голодомор від батьків і очевидців. Англійці не могли збагнути, що так багато невинних людей і, особливо, дітей було вбито - адже це було вбивство. Якщо ми, як народ, будемо віддані фактам, то ніякі обсяги російської брехні і пропаганди не зможуть спростувати правду. Всі російські спростування і коментарі створюють враження, що вони поводяться як винні, і що їм є що приховувати. Для всіх українців Голодомор має стати нагадуванням про те, що ніколи знову не можна допустити розподілу України, адже якби ми були єдині, Голодомору ніколи б не було.
Василь, Англія

Моя Мама народилася 1933. Її Мама померла в 1933. Дякуючи Рідні, мою Маму спасли. БАЖАЮ КОЖНОМУ ТАКУЮ МАМУ МАТИ,ТА НЕ БАЖАЮ ДОЛЕНЬКИ ЇЇ...
Орислав Вовченко, Кривий Ріг

В селі мого тестя, яке було в Брянскій області недалеко від кордону з Україною, хліб відібрали українські хлопці. Потім село охроняли, щоб люди в місто не втікали. Нахабно лізли в хати погрітися. Вимагали, щоб їх погодували. Потім приїхали уповноважені і забрали молодь в ремісничі училища на Уралі. Тому вижив. Західна Україна напередодні ХОЛОДОМОРУ. За газ не хоче розраховуватися. Знову Росія буде винна?
Володимир Крилов, Сімферополь

Голодомор був не єдиним методом знищення цілої нації, це було направлено на знищення людскої гідності вцілому, люди перетворилися на тварин під час голодомору, це насправді психологічна атака, котра знищує людскість взагалі, це один з методів всіх диктаторів усіх часів і народів, але саме найгірше, що інші люди під час диктату беруть приклад і участь в цьому процесі, якщо навіть вони є жертвами того ж диктату. Я вважаю, що злочин фашизму іа комунізму на одному рівні та немає значення де та коли вони були зроблені, вони мають бути якщо не покарані, то оприлюднені і виплачені компенсації жертвам, незалежно чи це голодомор, чи депортація, яка спричинила голод також.
Оксана Семс, Івано-Франківськ

Моя бабуся Дегтяр В.П. 1926 г.р. Разом з батьками, сестрою, племінницею їм вдалося вирватися в Полтаву з голодного села. Трупи лежали вздовж дороги. Майже всі родичі із села загинули. Страх голоду передався нам по спадковості, це вже в генах. Хіба це не геноцид?
Ольга, Сімферополь

Нещасний той народ, що не знає своєї історії. Нас мордували голодом, засудили на знищення фізичне і духовне, а міжнами ще все є такі, що через любов до «старшого брата», не можуть це прийняти, хоча і їх власні родини постраждали від голодомору. Вічна пам'ять нашим братам і сестрам, невинно убієним комуністичною рукою.
Михайло, Канада

У 1988 році моя бабуся розповіла мені про голод в Цюрупинському районі Херсонської області. Їй тоді було 20 років. Розповіла Вона як по дорозі між Олешками І сусіднім селом Костогризово їздила мажара запряжена волами і підбирала мертвих людей...Багато хто з мертвих були не місцеві.То люди які побросали в дома немічних голодних членів родини і пішли шукати бодай жменю муки, картоплі.Але будучи безсилими вони померли напівдорозі . мертвих звозили до пісчаних кучугур і просто присипали їх піском. Сосідка бабусі на прізвище Бойко мала 3 внуків і проживала з сином та невісткою.. коли син пішов шукати по сосідніх селах поїсти , стара зарубала невістку і наварила дітям їсти. Потім всіх НКВС ростріляло...
Олександр Пошивай, м. Херсон, Україна

Про голодомор вчили в школі (Львів), чи не з першого класу. Мене лише дивує...Західна Україна набагато менше постраждала від російської і комуністичної влади, але чомусь саме Східна Україна з такою ностальгією згалує комуністичне минуле... "Це був голод, та не голодомор" - розповідала чиясь бабця, та історія розповідає інше.І, на жаль, ті, хто це пережили на "власній шкірі", чомусь набагато спокійніше до голодомору ставляться. То, напевне, Сталіну вдалось те, чого він тим голодомором добивався: перетворити український народ на рабів радянської влади... І ви хочите ними і надалі залишатись? В Німеччині чи в Австрії слова поганого про євреїв сказати не можна, бо колись в 40-их нациська Німеччина (не сучасна!) їх масово вбивала. Сьогодні Росія (колишня Радянська республіка) навіть не визнає голодомор злочином...
Уляна, Австрія

Просто подивіться на коментарі в УНІАНІ та Корреспонденті і коментарі ВВС. Ви все вихолощуєте і цензуруєте. Причесані і прилизані коментарі, політкоректні аж до нудоти.
Анатолій, Хмельницький, Україна

будьте обережні з коментарями про Голодомор-неповага до безвинно замучених голодом не залишається безкарною.згадайте Кушнарьова з партії регіонів, котрий забороняв регіоналам голосувати за визнання голодомору.Де він тепер? Міністр внутрішніх справ від регіоналів Цушко, (здається так його прізвище) назвав обговорення питання про голодомор у Верховній раді "танцем на кістках". Де він тепер? І чи йому танцюється?
микола, сша

Мій батько, 1922р. нар., був дитиною в ті часи, але розповідав про бачене:голодні,опухші люди їхали з східної України на дахах поїздів на захід в пошуках куска хліба,часто їхні мертві тіла самі спадали на ж/д насипи. Розповідав про десятки опухших трупів на селянських нивах-шукали залишки картоплі.
Олександра, Чікаго, США

Мiй прадiд Михайло помер у 1932 роцi вiд голоду. Вин був з Одещини, село Вакулiвка. Дiд Iван ледве не помер - вин мав 4 роки тодi. Його врятувала якась жинка - дав шматок хлiба. Ось так й у Молдовi знають про голодомор.
Евген Куслiй, г. Кишинiв,Молдова

Спостерігаючи за деякими коментарями, можна зауважити не лише вкрай песимістичні погляди щодо українського народу, але й необдумані і необережні висловлювання. Наприклад, в одному із коментарів Голодомор названо як "Роздута історія і політика проти Росії". Шановні! Хтось може недолюблювати із суб'єктивних причин ту чи іншу націю, хтось може мати мати викривлені погляди через брак знання. Однак, це не дає нам право понижувати загинуті людські долі, називаюячи Голодомор - "Роздута історія і політика проти Росії". Тому, такі висловлювання є проти гідності людини, особливо тих, котрі загинули. Дай, Боже, щоб ніхто з нас ніколи не зазнав голоду, ані тілесного, ані духовного.
Василь Кравчук, Саскатун, Канада

Моя бабуся народилась в 1918 році і багато чого пережила. Вона казала що був голод, казала що люди бідували, у нас в сімї ніколи не було таємниць і завжди була українська мова, звичаї, пісні. Бабуся казала що вона нічого не боїться бо вже стільки в житті пережила, єдине чого вона завжди вимолювала в Бога це людяності для людей. Бо памя`тати про про померлих - добре, але перед тим як вказувати на когось пальцем і звинувачувати треба поглянути на ту реальність в якій зараз "живуть" деякі люди. Ось це є свідомий голодомор, коли бабця в магазині копійки рахує щоб на хліб стало, додоти їй грошей до пенсії немає звідки, а видавати книжки за великі гроші щоб написати прізвища тих хто помер від голоду є гроші. Пам`ять це коли у серці, а не на словах задля піару.
Ольга, Львів

Люди! Відкрийте очі. Саме Путін, Мєдвєдєв і Жиріновський використовують проблему Голодомору, щоб посварити українську і російську нації. Україна звинувачує у Голодоморі аж ні як не російський народ, а комуністичний режим, який був нав'язаний Москвою. Проблема, що сучасний рєжим у Росії рівняється на Сталіна і пишається його "здобутками". Росії самій би не завадило пом'янути заморену голодом непокірну Кубань! Велика шана Президенту Ющенку за те, що підняв проблему Голодомору до уваги усього світу.
Сергій, Київ-Флорида, Україна-USA

Страшні часи пережив Український нарід! Не потрібно забувати нічого.Це є наша історія, історія нашого Українського Народу! Потрібно згадати і голод 1943-43 на Західній Україні, голод 1947-48 на Сході і Центральній Україні!Це ж наші Дідусі, Батьки- наша велика Українська Родина хто пройшов той тяжкий і тернистий шлях! Потрібно згадати і КОМЗЕТ, ОЗЕТ, ОРТ...закон колосків...Якщо росія так прагне переконати всіх в протилежному то потрібне відкриття всіх архівів .Наприкладі Катинської трагедії я бачу як росія і далі намагається заперечення фактів винищення цілих народів і далі це продовжує. Слава Україні!
віталій траченко, надвірна, україна

Голодомор - це страшний злочин, скоєний в 1932-32 роках комуністичним режимом СССР. Голодомор був штучно запланований для винищення українських селян, які опирались колективізації. Тоталітарна влада відібрала тоді в селян не тільки землю, на якій вони працювали, але й усі домашні харчеві запаси. В 1932-33 роках вимерло в Україні багато мільйонів чоловіків, жінок і їхніх дітей. Це був правдивий Геноцид.В Україні й у діаспорі ще живуть люди, які пережили й пам'ятають цей Голодомор. На підставі їхніх зізнань та тепер розсекречених архівних документів ГПУ, видано багато книг українських і неукраїнських істориків. У 75-ліття цієї страшної трагедії багато урядів світових держав визнало Голодомор в Україні Геноцидом. 22 листопада від служаться панахиди за душі жертв Голодомору та поминальні імпрези не тільки в Україні а й у цілому світі, де живуть люди українського роду. Вічна Память невинно замученим жертвам Голодомору!
Стефанія, Торонто, Канада

Світла пам"ять.
Володимир, Одеса

Моя бабуся народилася у 1921 році на Черкащині Яготинського району, і вона розповідала мені про тяжкі голодні роки, але ніякого голодомору не було! Голод і голодомор - різні речі!
Женя, Київ

Думаю, потрібно вшановувати жертв голодомору-геноциду в Україні, але не варто при цьому кидати камінь у росіян, чи в західні країни. Перше за все, як тоді, так і тепер влада не дбає за свій народ.
Роман, Тернопіль

Моя прабабуся народилася в 1906 році, пережила тяжкі часи голодомору, багато родичів померло. Розказувала, як прийшли і забрали всю їжу, навіть ту, що на столі лежала. Я вважаю, що голодомор потрібно пам'ятати як і інші історичні факти, але не потрібно робити із цього істерики, кричати на кожному розі, що ось ми такі бідні, ану всі бігом нас пожалійте і т.д.
Павло, Полтава

Занадто роздули цю історію, зрозуміло, що це політика, скерована Україною проти Росії.
Андрій Бек, Севастополь

Часом дивуюся логіці людей, так, як, наприклад, пані чи панові Жені з Києва. Ви кажете, був голод, але не голодомор. А чим був спровокований той голод? В цьому і є різниця між голодом і голодомором. В селі моєї бабусі на Київщині були випадки канібалізму, бо в людей забирали останні зернини в прямому розумінні цього слова. Був чудовий врожай в 32 році... Світла пам'ять померлим в ті страшні роки.
Алла, Київ

Шановний Андрій з Сеастополя, пише занадто роздули цю історію голодомору, що ця політика скирована проти Росії .Нажал дуже багато Андріїв в сьогоднішній Україні та Росії так думають бо гочут скрити Геноцидний Голодомор, з давен російські можновладці винищували народ України, в перше царі а відтак провідні люди комуністичної партії котрі ще сьогодні провадять кермо Росії та називають геноцид супроти народу України (так званий, час Андріям заглянути в правдиву історію України.
Д.В, Ню Джерзі, США=Україна

Хочу розповісти одну історію, що трапилася в голодний 1932 рік із моєю тіткою, їй було 8 років. У нас на Вінниччині було багато випадків канібалізму. Батьки берегли дітей, не випускали самих на вулицю, бо дітей крали, щоб з'їсти. Тітка зі своєю матір'ю їхала на місцевому потязі у сусідній район. Поїзд називали "Кукушка" і їхав він відносно повільно. Так от на одній зупинці мати вийшла на перон, забарилася, а поїзд із дитиною рушив. Мати дуже злякалась, що дитину вкрадуть і з'їдять. Не знаю , що додало жінці сил (мабудь сам Господь), але вона щосили бігла і наздогнала поїзд на наступній станції. Все життя вона згадувала той випадок, як мало не втратила єдину дитину.
Наталія Антонюк, Вінниця

Моя бабуся народилася у 1892 році в м. Ахтирка, Сумської області, померла у віці 97-ми років у Києві. Мені, її онуку, розповідала, що працювала в школі прибиральницею. Жила без чоловіка (помер одразу після громадянської війни) з двома синами (один із них мій батько) і в 32-33 роках був страшний голод. Одного разу з базару принесла м"ясо, яке виявилося людським, і вони його не їли. Згадувала мертвих на вулиці і таке інше. Про причини говорила, що був неврожай. Згадувала і багато розповідала про голод без жодних побоювань про наслідки (про що зараз багато говорять). Аналізуючи її численні спогади, не можу зробити висновок про можливий геноцид з боку російського народу. Так, політичні абміції Сталіна, утопічна комуністична ідея, диктатура, повна відсутність демократії і насильство над особистістю мали місце на 150%.
Олександр Сєрий, Київ

Мій дід строївся біля Старокінного ринку в Одесі, але через те, що в ньго знайшли 6 кг проса, вислали з Одеси - дали 24 години. Здав сусід навпроти, він через вікно побачив, що сім'я щось їсть. По батькови - Іванов. Моя бабуся йшла пішки з моїм татом 100 км по шпалам. Врожай тоді був непоганий, але їли ту пшеницю, яку знаходили в норках у сусліків, вороб'їв їли. Село Курдиманово Одеської обл. Зараз воно злилось з іншим селом. Роману з Тернопілля - на західній Україні голоду не було в принципі, а коли звідти бажали допомогти Східній Україні, то посол РФ у Львові заявив, що голоду в Радянський Україні немає. То його вбили через це. Що ж це таке, як не голодомор? Між іншим, у 20-х роках "продразверстка" була змінена на "продналог" у Росіі на півроку раніше, ніж в Україні - восени, а в Україні тільки десь у травні.
Сергій Міщенко, Одеса