BBCUkrainian.com | Культура i cуспільство | ''Бруно'': гостра сатира чи порнографія? Рецензія Бі-Бі-Сі

Західні газети й вебсайти не вказують повну назву Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрації при Мінкульті. Вони пишуть просто, що Україна заборонила Бруно.

"Бруно", суперечливий (щонайменше) фільм британського сатирика й актора Саші Барона Коена, зображує дуже відверто гомосексуального австрійського телеведучого Бруно (якого й грає Саша Барон Коен).

Бруно, "пересвідчившись у суєтності індустрії моди", їде в Голлівуд, де сподівається прославитися. На шляху до слави він хоче проштовхнути ток-шоу, в якому дуже детально демонструє свій пеніс, "вимінює на Айпод" чорну дитину по дорозі з Африки, "як Мадонна", і йде на вечірку свінгерів (людей, які обмінюються статевими партнерами).

"Бруно" за останній вікенд вийшов на перше місце по касових зборах у США, Британії та Ірландії. Практично в кожній рецензії фільм називають суперечливим, обурливим, хто звинувачує його в гомофобії, хто хвалить за боротьбу з гомофобією. Фільм у Британії іде з сертифікатом "тільки після 18-ти". Але його ще не забороняла жодна інша країна світу. Окрім України. Там Експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрації при Мінкульті постановила, що цей фільм може "завдати шкоди моральному вихованню громадян".

Комісія вважає, що фільм містить "художньо невиправдану демонстрацію статевих органів та стосунків, гомосексуальних статевих актів у відверто натуралістичній формі". Подивившись фільм, не можна сперечатися з тим, що статеві органи там демонструються на весь екран, більше того, вони розмовляють.

Але як можна законодавчо обґрунтувати, чи є це художньо виправданим у фільмі, повна назва якого - "Бруно: чудові подорожі Америкою з метою завдати гетеросексуальним чоловікам видимого дискомфорту при вигляді гея-іноземця у футболці в сіточку"?

Україна, разом з іншими пострадянськими країнами - і, звичайно, Казахстаном - забороняла й попередній фільм Саші Барона Коена, "Борат", де гуморист притворявся казахським телеведучим Боратом, сексистом і антисемітом.

Газета "Гардіан", яка присвятила новині про заборону фільму "Бруно" в Україні, півсторінки, дивиться вглиб і навіть бачить зв'язок цієї заборони з президенськими виборами. Газета пише: "Католицький захід та православний схід України не дуже-то з ентузіазмом дивляться на права геїв і дотримуються дуже традиційних суспільних правил. І попри спроби прозахідної політичної еліти України інтегруватися в Європу, дуже мало ознак того, що ліберальні погляди тут приживаються".

"Гардіан" також висловлює припущення, що команда Ющенка цією забороною хоче піднести низький рейтинг президента перед наступними виборами серед електорату літнього віку. Можливо, один московський і один київський кореспондент газети не знали чи забули, що міністр культури в Україні не належить до квоти президента, і навряд чи в інтересах прем'єра Тимошенко, яка сама йде на вибори, покращувати імідж панові Ющенку серед консервативних пенсіонерів.

Критики на Заході, до речі, поки що не дійшли єдиної думки, чи є цей фільм гомофобським, чи він таки критикує гомофобію. Лондонський журнал Тайм-аут (який виходить і в Києві російською мовою) у своїй секції для геїв і лесбі пише: "Бруно ставить себе в справді небезпечні ситуації (Близький Схід, Середина Америки) і кидає виклик поглядам людей, яких він зустрічає. Він також, що є дуже сміливим, кидає виклик гомофобії серед чорних, що є одним із великих табу нашого часу. (...) Ми сміємося не над Бруно, а разом з ним - над реакцією, яку він викликає в інших".

Журнали нетрадиційних сексуальних меншин також не поспішають називати "Бруно" гомофобським фільмом. Хоча й такі думки серед гей-спільноти є.

Наскільки ж виправдана заборона фільму в Україні?

Останніми місяцями інтелігенція багато говорить про заборону тих чи інших творів мистецтва. Національна експертна комісія з питань суспільної моралі під головуванням Василя Костицького назвала порнографією (забороненою до продажу) роман Олеся Ульяненка "Жінка його мрії" на підставі висновку одного експерта. В ефірі Бі-Бі-Сі пан Костицький сказав, що це рішення є лише рекомендацією, а не забороною. Зараз письменник судиться з комісією.

Проте у випадку з "Бруно" йдеться про заборону широкого прокату найкасовішого фільму світу в ці дні, який з успіхом іде в багатьох інших країнах, хоч і тільки для дорослих. У Британії до кінотеатрів намагаються пробратися тінейджери, але їх завертають. Коли продюсери Бі-Бі-Сі були в залах, там справді сиділи одні дорослі.


	У більшості випадків голизна Бруно та інших героїв - піксельована або затемнена, або ж це - штучні пристрої, перуки чи костюми. Але достатньо й "справжнього"

Але український уряд вирішив, що й дорослим таке дивитися не варто. Фільм справді сповнений моментів, які й найліберальнішого глядача змусять здригнутися. Але й замислитися також. Скажімо, батьки крихітних дітей-акторів, не змигнувши оком, погоджуються на пропозиції "кастингу", щоб їхні діти: схудли на 5 кг за тиждень при загальній вазі 15 кг; грали нациста, який на тачці завозить єврея в газову камеру; зазнавали медичних експериментів в руках аматорів; оперували старовинною машинерією.

Це наштовхує на роздуми про суспільство настільки захоплене культурою знаменитостей, що дехто заради слави готовий фактично ризикувати життям своїх дітей. Можна сказати, що фільм також зачіпає поняття моралі, хоча й зовсім не тієї, яка непокоїть український уряд.

Чи можлива сатира, яка нікого не ображає і не зачіпає суперечливих тем? Що є головнішим - право людини не бути ображеною чи свобода слова для сатирика, який хоче її образити? Ця дискусія десятиліттями, та що там - століттями триває на Заході, де використання нецензурної лексики та оголеного тіла стає все ширшим, але є жорстко регульованим. "Бруно", наприклад, не змогли б у Британії показати по телевізору не лише після 21 години, яка офіційно є "водорозділом", але, напевне, й одразу після 22: ступінь відвертості тут також обумовлена правилами і носіями.

Турбота міністерства культури про мораль суспільства, щоправда, обмежилася прокатом фільму в кінотеатрах, де ще можна було б обмежити вік глядачів. На ді-ві-ді фільм поки що не заборонено, хоча не виключено, що й це станеться.

Знаючи українські реалії, чи можна всерйоз припускати, що продаж фільму "Бруно" буде здійснюватися в контрольованих дорослими магазинах, на ліцензійних дисках чи в скороченому, для підлітків, варіанті без найбільш шокуючих сцен? Відповідь на це питання стане очевидною, якщо "Бруно" знайде дорогу до українського глядача на ді-ві-ді.

Дискусія навколо цього фільму може стати частиною ширших дебатів навколо нового суперечливого закону про заборону порнографії в Україні, який критикують правозахисники. Оскільки експертні комісії самі можуть визначати, чи "художньо виправданим" є показ тих чи інших частин тіла та актів, бажаючі подивитися й почитати суперечливі твори в майбутньому будуть залежати від світогляду урядових експертів.

Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за думки, висловлені в дописах.

Особисто мене дратують типи на кшталт Бората. Не подобаеться, як не подобаються і люди, які волають про мораль, водночас, закриваючи рота всім, хто має нестандартне мислення. Моралісти вважають нормальним гнобити всіх, хто має власний погляд на будь що, всіх, хто має відмінний від загалу стиль життя. Головне, щоб все навколо було так, як вони хочуть, а що там думають і хочуть інші - їх не цикавить. Саме такі моралісти здатні що на геноцид, що жинці в пику дати, як не догодить. Навіть крадучи з роботи вони не забудуть розповісти про зажерливість роботодавця. Про мораль найбільше говорять ті, хто насправді не мають ніякої моралі. Хто не поважає інших людей, той моралі не має.
Олександр, Черкаси

Дуже добре, що фільм заборонили в Україні. Аргументи про те, що Україна втрачає мільйони через заборону цього фільму є абсолютно аморальні. Давайте скажемо, що Україна втрачає мільйони, бо вільно не продає наркотики чи не поширює порногографію чи не продає уран Пн.Кореї і т.п. А Сергію зі Швеції пораджу вивчити шведську мову і подивитися вебсайт міністерства культури чи аналогічного відомства у Швеції. Може, на думку Сергія, вони теж незаймаються "справжньою роботою", бо ж криза у всьому світі. Тому прошу не робити висновки щодо компетенції міністерства в Україні -кожен робить свою роботу і добре, що в Україні така комісія існує. Ідея цього фільму є в тому, щоб пропагувати гомосексуалізм як норму, зробити так, щоби до цього всі звикли. Підтримую Експертну Комісію з питань розповсюдження і демонстрації і пропоную почати збір підписів на підтримку роботи комісії і її висновків щодо Олеся Улянченка чи фільму Саші Коґана.
Богдан, Торонто

Я не дивився цей фільм та, що не знаю, що в ньому показують та над чим сміються. Але я вважаю, що нашому міністерству культури просто немає чого робити. В країні й так проблем вище голови, а вони забороняють показувати найкасовіший фільм в світі на зараз. Той, хто хоче його подивитися й так його подивиться, бо то є персональний вибір людини й баста.
Сергій Тритиниченко, Швеція

Правильно зробила комісія, що заборонила цей фільм. По-перше: проблеми суспільства, які висміюються в фільмі - це проблеми західного суспільства. Тому для заходу це можна назвати сатирою, а для Українського глядача (в якого інші проблеми і інша ментальність) - це буде набір порнографічних дурниць. Прикладом може бути висвітлення в ЗМІ смерті Майкла Джексона. На заході - це була головна новина дня і їй присвячували (і ще до цих пір) до 10 хвилин ефіру випуску новин. А похорони 2-3 години транслювались наживо. Дякувати Богу в Україні такого не було, а лише коротке повідомлення. По-друге: коли фільм виходить в прокат - одразу запускається рекламний супровід цього фільму. Уявіть собі які рекламні ролики будуть крутити на телеканалах і які плакати будуть розвішувати на білбордах. А на все це будуть дивитись діти. По-третє: як щодо прав гетеросексуальної БІЛЬШОСТІ в якої є мораль. І нарешті така деталь. Сатира розрахована на людей, що можуть її розпізнати, вміють думати, аналізувати і робити висновки. Таких людей є відсотків 10 (як у нас так і на заході), то нехай ці люди куплять цей фільм на диску. P.S. Досить виправдовуватись перед заходом. Це наша країна і ми тут встановлюємо правила - кому не подобається "До побачення"!
Михайло, Львів

Дуже добр, що фільм "Бруно" заборонено в Україні. У світі дуже багато людей з порушеною психікою, хай вони і дивляться. Необхідно мати хоч одну страну у світі Україну, де живуть и будуть жити нормальні, здорові люди.
Геннадий, Білорусь