Богдан Цюпин Бі-Бі-Сі, Лондон

В інтерв’ю Бі-Бі-Сі він розповів, що цей фільм – особистий погляд на Україну тих часів.

Для мене цей момент був спробою відтворити історію моїх батьків, з’ясувати що то є модерна Україна. Для мене це все було дуже історично.   Д.Колодій про фільм

Д.Колодій: Я працюю оператором, монтую, але коли я збирався зробити цей фільм, батьки мені сказали, що вони заплатять за квиток, я взяв камеру, купив штук 20 касет і поїхав.

Бі-Бі-Сі: З часу «помаранчевої» революції минуло досить багато часу. Чому зараз відбувається показ цього фільму, чому не по свіжих слідах?

Д.Колодій: Нам треба було 2 роки, щоб змонтувати, бо ми не мали грошей, ми це робили коли мали вільний час. Багато хто в Україні - ті, що за Януковича, думали, що нам дали гроші на цей фільм. Але так не було. Ми це робили у свій вільний час, треба було 2 роки, щоб скласти цей фільм так, як ми хотіли його скласти. До цього часу цікавість до цієї теми в Європі і в Україні, може, трохи минула, а в Америці була велика зацікавленість, бо там не мали багато знань про те, що відбувалося, тільки знали про отруєння Ющенка. На фестивалях в Америці воно пускалося, і була дуже велика зацікавленість.

Бі-Бі-Сі: Що таке цей документальний фільм про «помаранчеву» революцію для вас особисто? Це фіксація особистих спогадів, намагання виявити якісь свої політичні симпатії, чи це просто спроба кіномистецтва?

Д.Колодій: Для мене цей момент був спробою відтворити історію моїх батьків, з’ясувати що то є модерна Україна. Для мене це все було дуже історично.

Бі-Бі-Сі: Тобто це досить особиста справа, особистий погляд і намагання особисто відтворити події?

Д.Колодій: Так, спочатку там є фотографії моїх баби та діда, коли вони під час другої світової війти мусили втекти з України, потім як ми тримали українську культуру в Америці, а тоді я повернувся і як це все впливає на мене – побачити, що та культура стільки пережила і все ще сильна. Я думаю, що ця тема більш висвітлена за кордоном зараз, світ побачив, що таке Україна, тепер знають набагато більше у світі, в Європі, в Америці. Ми дуже старалися показати, яке тоді було відчуття. Навіть люди, які брали участи у революції, коли побачили цей фільм, сказали, що вони все це забули, всі ті емоції, всю ту енергію. Вони дуже емоційно сприйняли цей фільм. Спочатку, може, вони не дуже хотіли повертатися до цієї теми, але коли вже побачили, то цей фільм дуже сильні емоції викликав.

Бі-Бі-Сі: Є проблема з політичними подіями, тому що якщо на «помаранчеву» революцію дивитися як на якусь політичну подію, як на частину президентської кампанії, політичної боротьби, то це часом розглядається інакше, більш критично, деякі люди можуть бути розчаровані. Але, наскільки я розумію, у вашому фільмі «помаранчева» революція – це насамперед відчуття людей і емоції людей, радше ніж якісь політичні оцінки, я правильно розумію?

Д.Колодій: Так, правильно. Зі мною спілкувалися звичайні українці на вулиці, це були і “помаранчеві”, й “сині”, що підтримували Януковича. Я їхав на тому “поїзді дружби”, що їхав на Східну Україну, ми їхали у Донецьк, у Крим, в Одесу, і там також намагалися спілкуватися. Я хотів показати, що думають й інші люди.

Бі-Бі-Сі:Тобто у цьому фільмі є представники і протилежної сторони у цій революції?

Д.Колодій: Так, є. Звичайно, більше “помаранчевих”, бо вони трохи більше хотіли зі мною спілкуватися, але я спробував показати два погляди як міг. Зараз є велика проблема в Україні, що є Схід і Захід, є різні думки.

Бі-Бі-Сі:Напевно, можна проводити паралелі, тому що в кожній країні є якийсь розподіл. В Америці є Південь і Північ з різними історичними поглядами. Чи можна сказати з погляду людини, яка в Україну приїздить в гості, що це до певної міри нормально: країна велика, вона різноманітна, люди мають різний історичний досвід, різні оцінки?

Д.Колодій: Про людей так, це нормально, що є різні думки. Але я думаю, політика в Україні трохи відрізняється, бо там надто видно, що політики себе ставлять на перше місце, а країну – на друге, замість того, щоб ці політичні лідери на перше місце ставили Україну, а на друге – свої інтереси. Я думаю, у нас це також відбувається, але в Україні більш яскраво. Політики втратили багато моментів, енергії, це може психологічно негативно впливати на людину, яка брала участь у “помаранчевій” революції, яка вірила. Зараз багато моїх друзів, які тоді виходили, кажуть, що зараз би нізащо не вийшли.