Ґебріел Ґейтгауз Бі-Бі-Сі, Київ

Потужна злива перед концертом - читайте тут

Безкоштовний концерт транслюватимуть на великих екранах в Одесі, Львові, Харкові, Донецьку і Дніпропетровську.

Пол МакКартні сказав в інтерв'ю Бі-Бі-Сі на Майдані Незалежності перед концертом, що він пишається тим, що музика Бітлз через стільки років продовжує об'єднувати людей.

Про Майдан Незалежності  Відчуття чудове. Це - чудове місце для виступу.   П.МакКартні

Бі-Бі-Сі: Що ви відчуваєте, стоячи на цьому майдані, з яким пов’язано так багато історії?

П.МакКартні: Сказати чесно, я мало знаю про історію. Я приїхав сюди вперше і дізнаюся в процесі. Відчуття чудове. Це - чудове місце для виступу. Я знаю, що енергія людей неймовірна. Ця вся ідея про те, що означали Бітлз на самому початку для СРСР. І діти тих часів, які тепер самі стали батьками, вони передали все це своїм дітям.

Бі-Бі-Сі: Чому, на вашу думку, в колишньому Радянському Союзі залишаються такі сильні почуття до Бітлз?

П.МакКартні: Я думаю, що Бітлз представляли свободу для людей, які її не мали, і це дуже важливо. Ми говорили про кохання, про людські цінності і, на мою думку, це була гарна музика. Тому усе це поєднання означало, що сильні почуття збереглися, і люди їх передають дітям. Я познайомився з 9-річною дівчинкою, яка в хорі співала пісню Let it be. Увесь дух передався (новому поколінню). Я цим дуже пишаюся.

Коли ми росли дітьми в Ліверпулі уся ідея про те, що таке Росія (СРСР) полягала в тому, що це якась сіра маса за Залізною завісою. І це все, що ми знали. І для мене все почалося змінюватися в період гласності. Я брав участь у програмі з Буш Хаусу в Лондоні на Всесвітній Службі Бі-Бі-Сі. Це була пряма трансляція на Росію (СРСР). І дівчина зателефонувала з Мінська і сказала: «Hi, Paul. My name is Natasha. I am from Minsk». І я подумав, це не така Росія, як я уявляв. І це була європейська дитина і я подумав, що дійсно, це був штучний бар’єр. І ми всі одного прагнемо в житті. І відтоді все сталося дуже швидко: перестройка, гласность... І тепер це зовсім інший світ.

Бі-Бі-Сі: Попри те, що ви більше не є Бітлз чи ви прагнете, аби ваша музика мала такий самий об’єднавчий вплив в цій країні, про яку часто говорять, що вона внутрішньо досить поділена?

П.МакКартні: Так, моя музика виявилася саме про це. Ми починали, пишучи пісні для власного задоволення, потім писали пісні, які людям могли б сподобатися. Але, як і з будь-якими митцями, ваша «марка» з’являється пізніше. І у випадку з Бітлз такою «маркою» виявилося бажання збирати людей разом і говорити з ними на їхньому рівні – один на один. Коли я пишу пісню про кохання, я знаю, що в Києві чи Мінську є дівчина і хлопець, які будуть асоціювати себе з цією піснею. І вони використовуватимуть цю пісню для себе і мені це подобається. Це означає, що вона більше не моя, а їхня. І я дуже цим пишаюся, тим, що ми робили в Бітлз і тим, що я роблю зараз. Тим, що є такий об’єднавчий вплив. І я радий, що я є частиною цього.

Back in the USSR  Well the Ukraine girls really knock me out, They leave the west behind, And Moscow girls make me sing and shout, They Georgia's always on my mind   Beatles

Бі-Бі-Сі: У пісні Back in the USSR ви співали про українських дівчат, які вражають вас своєю красою. Чи можна очікувати, що в найближчому майбутньому ми почуємо нову подібну пісню, на яку вас надихне Україна?

П.МакКартні: (Сміється.) Не затамовуйте подих. Поки що я про це не думав. Але хтозна? Пісня Back in the USSR була написана, коли ми нічого не знали про Росію і Радянський Союз, я знав, що були такі місця як Грузія, Москва, Україна. І я писав її з точки зору людини, яка повертається додому. Тому той чоловік казав, що йому подобаються українські дівчата. Насправді я мало знав про що писав.