Ярина Капітан для Бі-Бі-Сі, Львів

„Батяри усіх країн - єднайтеся”. Так у Львові перефразували відоме гасло трудівників. День їхньої солідарності – 1-ше травня – вирішили замінити на День батяра, - говорить начальник міського управління культури Андрій Сидор.

«Насправді, коли задумувалося свято, ніхто не думав створювати якусь альтернативу. Воно і календарно так випало, і по слогану: «Батяри усіх країн єднайтеся». В результаті ми маємо гарне свято трудящих: попрацювали, а після обіду, чи увечері можна прийти і посидіти, згадати, старі, добрі часи».

Насправді, коли задумувалося свято, ніхто не думав створювати якусь альтернативу. Воно і календарно так випало, і по слогану: «Батяри усіх країн єднайтеся». В результаті ми маємо гарне свято трудящих: попрацювали, а після обіду, чи увечері можна прийти і посидіти, згадати, старі, добрі часи.   Андрій Сидор

Батярство - унікальна субкультура, яка народилась у Львові десь в середині 19-го сторіччя. З угорської „батяр” означає «волоцюга», «розбійник», «авантюрист». Але львівський батяр – щось інше. Це - відчайдух, здатний на різні витівки, ризиковані жарти, бурхливі романи. Більшість батярів були мешканцями передмість. Гуртувались вони по шинках або навколо невеликих закладів для різних забав. Деякі дослідники кажуть, що спеціальним ритуалом у батярів були бійки. Інші кажуть – що це не правда. Але і перші, і другі погоджуються, що життя батяри сприймали грайливо і з посмішкою, - розповідає дослідник Львова Петро Радковець:

	Традиція батярів народилася у 19 столітті

«Львівські батяри, це еліта львівської вулиці. Люблять відвідати кнайпу, це могла бути шляхетного походження людина, чи простого. Це як сучасна молодь називає «прикол». Тоді такого слова не знали, і слово «батяр» асоціювалося з чимось таким цікавим, веселим, дотепним».

Розмовляли батяри на жаргоні, так званому львівському балаку. Це суміш українських, польських, німецьких, єврейських слів. Деякі з них дійшли і до наших часів. Для прикладу, слово гальба (кухоль пива), або мєнт - саме так назвали міліціонерів батяри. Вперше їхню говірку змогли почути усі у 1933 році. Тоді у Львові з’явилась радіопрограма „Весела львівська хвиля“ з Тоньком і Щепком. Ці два хлопці змусили цілу Польщу поважати батярів. Сьогодні ж їхніми прототипами у Львові називають радіоведучих Доцька і Шльомка. Своєрідним гумором вони нагадують батярів минулих сторіч.

Львівські батяри, це еліта львівської вулиці. Люблять відвідати кнайпу, це могла бути шляхетного походження людина, чи простого. Це як сучасна молодь називає «прикол». Тоді такого слова не знали, і слово «батяр» асоціювалося з чимось таким цікавим, веселим, дотепним.   Петро Радковець

«Цей феномен передався мені з молоком матері, з манною кашею і борщем матері, та з пивом (сміється) тата. Батями загалом це хороші хлопці. Можливо вони трошки хулігани, але мені здається, що вони були надзвичайно справедливі. Одним словом в кашу собі наплювати вони б не дали».

Відзначалися батяри і піснями. Чи не найкраще їх знає співак і музикант Віктор Морозов. Разом із гуртом „Батяр бенд Галичина” він досі збирає унікальні творіння. Каже – що сам себе вважає цілковитим батяром і завдяки пісням намагається хоч трохи відродити це явище.

«Батярські пісні, чи як їх ще називали батярувки, це власне були ті скалки тієї субкультури, яка збереглася реально в звуках. Тому, що ми вже не можемо бачити справжніх батярів, не можемо чути їхніх жартів. Але ми можемо відтворити їхні пісні, які збереглися у деяких записах, у деяких людей в пам’яті. Співаючи ці пісні, я намагаюся відродити хоч частково цю унікальну субкультуру.

Своїм гімном батяри називали пісню „Тілько ві Львові”, тобто „”Тільки у Львові”.

Минув час і цю пісню назвали неофіційним гімном Львова.