Олена Свенціцька для Бі-Бі-Сі, Одеса

	Грінпіс провадить кампанію проти виловлювання китів

Вже тоді радянський китобійний промисел сходив нанівець – і не лише через активний спротив міжнародної екологічної громадськості. По суті нічого було добувати!

За свідченням доктора наук, експерта Міжнародної китобійної комісії одесита Юрія Міхальова, вже на початку шістдесятих років „було вичищене все”. Розпочали цей хижацький процес – ще до Другої світової – норвежці, завершували – японські та радянські китобої...

Міхальов згадує кричущі факти: приміром, в одному з рейсів дозволена квота становила 740 китів – вибили понад 12 тисяч. Промислових потужностей флотилії не вистачало для переробки китового м’яса (воно, до того ж, не користувалося особливим попитом) – то витоплювали лише дорогоцінний китовий жир, а туші кидали назад в океан...

Загалом цей вид промислу в Радянському Союзі почав розвиватись по війні. А свого піку сягнув у середині п’ятдесятих років. Про екологію тоді не говорили, риб’ячим жиром ставили на ноги кволих повоєнних дітей, а промисловиків нагороджували найвищими державними нагородами, великою платнею і – справді всенародною любов’ю.

Одеські старожили згадують, як всім містом проводжали китобоїв у довгий рейс – він тривав по 8-9 місяців. Так само – всім містом – із квітами та оркестром – промисловиків зустрічали. Один із найзавидніших наречених тих часів – китобій. Один з найпопулярніших шлягерів – пісенька Леоніда Утьосова „Мне бить китов у кромки льдов, рыбьим жиром страну обеспечивать”. Одна з найпопулярніших оперет – „Біла акація” Ісаака Дунаєвського...

Втім, навряд чи на загал зараз відомо, що присвячувалась оперета саме китобоям. Їх встигли підзабути і в Одесі. Флагман „Радянської України” особисто я востаннє бачила 1995 року в Іллічівському морському порту: старе, іржаве, мертве судно готували тоді в останню подорож – на переплавку як металобрухт.

А мелодію з „Білої акації” і досі виграють куранти Одеської мерії на Приморському бульварі. Вона є знана візитівка Одеси і – свого роду подзвін по вітчизняному китобійному промислу, про відродження котрого сьогодні не мріють навіть найзатятіші його прихильники...

	Китобійне лоббі не спить

Тим-часом, сьогодні, країни, які домагаються відновлення дозволу промислу китів, здобули більшість на голосуванні в Міжнародній китобійній комісії за постанову, яка підтримує можливість дозволу промислу у майбутньому.

Японія, Норвегія та Ісландія очолюють кампанію за скасування 20-ти річної заборони і кажуть, що зараз вже немає потреби оберігати китів, і що вони завдають шкоди запасам риби.

Рішення було схвалене з перевагою лише на один голос, але для остаточного скасування заборони китобійного промислу Японія та її союзники на наступній зустрічі повинні будуть зібрати три чверті голосів.

Японський делегат назвав результат історичним першим кроком, але природоохоронні організації назвали рішення стимулом для них працювати ще активніше.