Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

	Мерседеси рядочками - звичайна картина для українського чиновника

• 'Український тиждень' пояснює 'ціну питання' продажу Одеського припортового заводу.
• 'Фокус' пише про те, чому українці масово скуповують євро, і чи варто це робити.
• 'Кореспондент' намагається оцінити вартість автопарку українських чиновників.
• 'Economist' у статті 'Дивне весілля у Кремлі' пише про перші враження від зміни влади у Росії.

'Український тиждень' у статті 'Право припортуватися' пише про тему, яка була на слуху весь тиждень між травневими святами – приватизацію Одеського припортового заводу та суперечки щодо керівництва Фонду державного майна.

Щоправда, часопис приділяє більшу увагу самому підприємству, яке викликало такі запеклі баталії в українській владі: 'ОПЗ є другим за величиною хімічним заводом України, третім за обсягами випуску азотних добрив, і другим – з виробництва аміаку. До 90% продукції заводу експортується. Та найважливіше навіть не це – до складу заводу належить унікальний комплекс із перевантаження аміаку на кораблі. Завдяки цьому ОПЗ – монополіст із послуг експорту цієї хімічної сировини, при чому не тільки українського, але й російського виробництва. Саме у цьому полягає його особлива цінність,' – пише 'Тиждень'

Видання подає трохи історії заводу, яка дає можливість зрозуміти 'ціну питання': 'Одеський припортовий завод було споруджено наприкінці 70-х років у СРСР як ключову ланку потужної системи з виробництва, транспортування та експорту аміаку. Саме у той період запрацювали великі сибірські газові родовища, і з’явилася можливість виробляти з цього газу хімічну продукцію на експорт. Цікаво, що таку ідею запропонували 'ідеологічним ворогам' західні компанії, зокрема, американська Occidental Petroleum. Вони ж і реалізували для Союзу проект, який став одним із небагатьох прикладів створення іноземцями виробничого комплексу в СРСР. Два потужні хімкомбінати – у Тольятті та Горлівці – з’єднав аміакопровід. А Одеський припортовий став центром цієї системи, з якого вироблений на хімкомбінатах аміак відправляли на експорт. І його майбутній приватний власник здобуде стратегічну перевагу над усіма іншими заводами 'на трубі' – пояснює ''Тиждень'.

Часопис також нагадує, що сам аміакопровід не є власністю ОПЗ, а тому не може бути приватизований разом із ним, як про це говорив президент. Натомість ОПЗ належить цех із відвантаження аміаку, який здатен збільшити чи зменшити ціну підприємства утричі. 'Тиждень' також наводить всю історію приватизації заводу, починаючи від 1996 року.

'Фокус' пише про те, чому українці масово скуповують євро, і чи варто це робити: 'Захоплення українців євро пояснюється дуже просто: тільки за перші 3 місяці 2008 року офіційний курс євро до гривні зріс майже на 8%. Це, у свою чергу, стало наслідком безпрецедентного падіння долара відносно головних світових валют. Конвертувати гривню є євро українців підштовхує і рекордний рівень інфляції, яка за останні 12 місяців перевищила рівень у 20%. Люди все менше довіряють гривні, і намагаються убезпечити свої заощадження, купуючи євро,' – пише 'Фокус,'' але, водночас, посилаючись на експертів, називає кілька причин для того, аби не поспішати із покупкою євро.

Серед цих причин – ознаки уповільнення європейської економіки, які можуть призвести до зниження курсу євро, можливість того, що Національний банк України таки перегляне нинішні параметри прив’язки гривні до долара, і гривня дещо зміцниться, а також можливість зміцнення самого долара. При цьому ніхто поки що не скасовував 'золотого правила': накопичувати у валюті, яку збираєшся витрачати, брати позику у валюті, в якій отримуєш доходи.

'Кореспондент' у статті 'Відмовили гальма' пише про те, що витрати українських чиновників на розкішні авто можуть викликати здивування навіть у найбагатших європейських країнах: 'Звичайним українцям не треба витрачати тисячі доларів, аби мати уяву про найдорожчі новинки Детройтського чи Женевського автосалонів. Достатньо купити квиток у плацкартний вагон, приїхати до Києва і у будній день пройтися по вулиці Грушевського.

З одного боку біля будівлі Верховної Ради, стоятимуть ряди чорних монстрів Cadillac Escalade – подібних на труни джипів-автобусів вартістю від 11 тисяч доларів або ж сяючих розкішних Bentley від 357 тисяч. По інший бік вулиці відкривається краєвид на стоянку Кабміну із рядами Mercedes та BMW, також у 'корпоративному' чорному кольорі. В Україні, яка за рівнем доходів на душу населення стоїть на одній сходинці із Монголією, Пакистаном та африканськими країнами, німецький Volkswagen Passat вартістю у 60 тисяч доларів – службове авто чиновника рівня начальника департаменту міністерства. Повна відсутність будь-якого контролю за витратами державних коштів на машини чиновників привело до того, що кожен український губернатор користується авто у 10 разів дорожчим, ніж дозволено законом його колезі у сусідній Польщі,' – пише 'Кореспондент' і додає, що хоча всі ці авто куплені на бюджетні кошти, дізнатися точні суми витрат у відкритих документах неможливо.

Economist у статті 'Дивне весілля у Кремлі' пише про перші враження від зміни влади у Росії: 'Вони прибули окремо, але вийшли разом після церемонії. Як справжній наречений у церкві, Володимир Путін приїхав першим. Перед 2.5 тисячами гостей він увійшов до найстарішої та найрозкішнішої зали у Кремлі через парадні двері. Тільки після того, як він став на своє місце на подіумі, поруч із головою Російської православної церкви, на телевізійних екранах з’явилося зображення під’їзду кортежу 'нареченої.' Новий президент, Дмітрій Мєдвєдєв, зайшов через звичайний вхід, пройшов по килиму і став поруч із паном Путіним. Якщо в когось і залишалися якісь сумніви щодо того, хто головний у цій парі, то вони розвіялися потому, як пан Путін першим взяв слово, аби 'передати символ державної влади Дмітрію Мєдвєдєву,' – пише Economist, і наводить дані опитувань, які свідчать про те, що 47% росіян вважають, що пану Мєдвєдєву має належати реальна влада в країні, проте лише 22% впевнені, що так воно і буде.

Утім, не зважаючи на нетипову для Росії спокійну зміну перших осіб у Кремлі, майбутнє може виявитися не настільки рожевим: 'На відміну від пана Путіна, який потрапив до Кремля у сприятливий час економічного циклу, пан Мєдвєдєв разом із президентством отримав високу інфляцію, що вимірюється двозначними цифрами, падіння видобутку нафти, і зростання комунальних платежів. Оце і може бути тим фактором, який не взяли до увагу кремлівські сценаристи,' – підсумовує Economist.