« Попередній | Актуальний | Наступний »

Перша й вічна столиця України - Київ

Professor Ponomariv Professor Ponomariv | 2011-03-21, 13:03

Дякую Ярославові Січинському за добре слово про мою сторінку.
Сьогодні хочу зупинитися на такій темі. Нерідко можна почути, що Харків - перша столиця України. Це аж ніяк не відповідає дійсності. Харків - це перша столиця радянської України, бо в Києві проголосити радянську владу більшовики не змогли. Тоді вони привезли до Харкова з Росії товариша Сергєєва, який назвався Артемом, і організували там проголошення радянської влади. А коли вже навели "лад" - тобто, постріляли та посадили справжніх українських комуністів або довели їх до самогубства, тоді 1934 року повернули столицю до Києва. Отже, Харків (я з повагою ставлюся до цього міста і його мешканців) усе-таки тимчасова столиця радянської України. А перша й вічна столиця України - Київ.
Радіослухачка Лариса запитує, як правильно писати - учений чи вчений секретар? В українській мові є слова, що починаються на "у" або на "в". "Узяти" і "взяти", "уже" і "вже", "учитель" і "вчитель", "уміти" і "вміти", "улітку" і "влітку" тощо. У таких випадках основним уважається варіант з "у". Тому його вживаємо на початку речення і всередині після приголосного. А з початковим "в" - тільки всередині речення після голосного. Це один із способів створення милозвучності української мови. Наприклад: "Улітку, саме серед дня, пустуючи, дурне ягня само забилося до річки напитися водички" (Леонід Глібов); "Як чарує очі влітку над горою сонця світ!" (Микола Терещенко). Отже, правильний варіант - "учений секретар". Так підписують документи. Кажемо й пишемо "Учений секретар поставив печатку", але "Принесли документи до вченого секретаря".
Євген хоче з'ясувати моє ставлення до слів іншомовного походження і запитує: наскільки потрібно захищати від них українську мову і чи потрібно це робити взагалі? Без іншомовних слів не обходиться жодна мова. В одних мовах тих слів більше, в інших менше. Насамперед варто використати лексичні й словотвірні можливості своєї мови. Запозичати треба лише тоді, коли для називання якогось поняття бракує власних слів. А іншомовні слова мусять бути підпорядковані фонетико-морфологічним законам мови -засвоювачки. У нашому випадку - української.

КоментаріЗалиште допис

  • 1. Час допису 15:38 Дата допису 24 March 2011, Тарас Написав:

    Скажіть будь ласка, пане Пономарів, чи слово "тапочки" є адекватним в українській мові?
    Я волію вживати слово капці, але бракує ясності щодо слова "тапочки", поясніть коли ласка.

  • 2. Час допису 00:51 Дата допису 25 March 2011, Ярослав Написав:

    Пане професоре!

    Прошу допомоги у такому: чи має право на життя слово "правка" у значенні редагування тексту, правлення тощо.

    Наперед вдячний за вашу відповідь.

  • 3. Час допису 09:30 Дата допису 15 April 2011, Андрій Написав:

    Шановний пан Пономарів, дуже цікаво читати ваш блог. Мене тербує таке питання: "Як правильно назвати українською мовою жінку французької національності- француженка, франціянка, франкиня, французка?" Дякую за відповідь!

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS