« Попередній | Актуальний | Наступний »

Суржик - це хвороба, від якої треба лікуватись

Professor Ponomariv Professor Ponomariv | 2011-03-02, 8:11


Радіослухач Богдан прочитав в одному виданні, що на Кіровоградщині, Дніпропетровщині, Запоріжжі й на Донеччині поширений, як він пише, степовий діалект української мови. Чи це часом не російсько-український суржик? - запитує радіослухач. Суржик - це неконтрольована суміш з українських та російських слів. Його називають хворобою мови, тож від хвороби мусимо лікуватися.
А говірки зазначених областей є частиною найбільшого з трьох наріч української загальнонародної мови - південно-східного. Частиною цього наріччя є середньонаддніпрянський говір, на основі якого виникла сучасна літературна українська мова.
Слобожанський говір поширений у південно-східних районах Сумської області, на Харківщині, в північних районах Луганської області.
Степовий говір - це південні райони Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Миколаївщини та Одещини. А також це Запоріжжя, Донеччина й Херсонщина.
Відрізняється цей говір від літературної мови кількома рисами. Зокрема, в дієсловах не відбувається чергування "д", "т", "з", "с" з "дж", "ч", "ж", "ш". Тобто, кажуть не "сиджу", а "сидю", не "кручу", а "крутю", не "вожу", а "возю" і не "ношу", а "носю".
Третя особа дієслів другої дієвідміни закінчується не на "ить", а на "е": "робе", "носе", "ходе" при літературних формах "робить", "носить", "ходить".
Прислівник "де" використовують замість "куди": "Де ти йдеш?" замість "Куди ти йдеш?".
Отже, степовий говір - це не суржик, а одне з територіальних відгалужень загальнонародної української мови.
Андрія цікавить етимологія слова "філіжанка". "Філіжанка" - синонім до слова "чашка". Наприклад: "Кава запарувала в малих філіжанках у руках у гостей" (Михайло Коцюбинський). "Купріян дивиться на філіжанку чаю, що парує на столі" (Григорій Тютюнник). Як і польське "filiżanka", грецьке "флідзані", це слово походить від турецького "fincan" з цим самим значенням.
Віталій запитує, як правильно казати - "гумка" чи "ґумка". Ідеться про те, чим витирають написане. Оскільки першоджерелом цього слова є середньолатинські "gumma", "gummi", то краще казати "ґумка". Бо багато хто ґекає в грецьких словах, але для цього немає жодних підстав. Греки кажуть "гама", "Горгона", а окремі українці тут ґекають. А там, де треба вимовляти "ґ", гекають. Треба казати "ґрунт", "ґума", "обґрунтований", "проґумований".

КоментаріЗалиште допис

  • 1. Час допису 12:18 Дата допису 7 March 2011, Андрій (Чернівці) Написав:

    Доброго дня!
    На жаль, не знайшов адреси на яку можна відсилати питання, тому скористаюсь цією формою коментарів.
    В розмовній мові часто зустрічаються конструкції виду «двадцяті роки», «в тридцятих», «семидесяті роки» тощо.
    Чи існують назви для характеристики періоду століття з його початку і до двадцятих років? Чи коректно буде використати терміни «нульові роки» та «десяті роки»?

  • 2. Час допису 20:12 Дата допису 7 March 2011, Андрій Дегелер Написав:

    >> "Філіжанка" - синонім до слова "чашка".

    Днями я зустрів в мережі думку, що слово «чашка» є русизмом, і вживати в літературній мові треба виключно слово «філіжанка». Цікавить ваша думка з цього приводу — чи має «чашка» право на життя?

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS