« Попередній | Актуальний | Наступний »

Слова "учбовий" немає в українській мові

Professor Ponomariv Professor Ponomariv | 2010-08-30, 15:27

Радіослухачка Оксана запитує, як правильно казати: включити воду для поливання чи пустити воду? І зворотна дія: виключити воду чи закрутити воду?
Оскільки йдеться про побутову ситуацію, то краще казати пустити воду і закрутити воду. Бо включити й виключити, а ліпше, ввімкнути й вимкнути, вживаємо тоді, коли йдеться про приєднання чогось до джерела енергії: увімкнути світло, увімкнути вентилятор, увімкнути рубильник. Наприклад: "Макар Сидорович витер хустиною обличчя, ввімкнув настільний вентилятор" (Микола Руденко).
"Чи правда, - запитує радіослухач Богдан Михайлів, - що українське дієслово "дякувати" латинського походження?" І як я ставлюся до слова "спасибі". Українське "дякувати", як і білоруське "дзякаваць", польське "podziękować", чеське "poděkovat", словацьке "poďakovať", через середньоверхньонімецьке "dank" - подяка, думка та нововерхньонімецьке "danken" - дякувати, зводиться до латинського "tongeo" - знаю, визнаю.
Слово "спасибі" виникло внаслідок злиття і фонетичної видозміни вислову "Спаси Бог". Його не можна кваліфікувати як кальку з російської мови. По-перше, це слово наявне в словнику за редакцією Бориса Грінченка, а там росіянізмів немає. По-друге, воно наявне у творах усіх класиків української літератури. По-третє, входить до багатьох словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. За спасибі робити щось, тобто без платні. Спасибі й на цьому - добре, що хоч так. Спасибі і простибі й так далі. Проте мені, як і панові Михайлову, більше подобається слово "дякую!".
Радіослухачка Марія запитує: "Чи завжди дієслова з часткою -ся позначають дію, спрямовану на її виконавця?". Не завжди. Такі дієслова можуть позначати взаємоспрямовану дію (любитися, кохатися), відтворюють якийсь процес (користуватися, навчатися). Часом, дієслово з -ся і без -ся позначає те саме. Наприклад: видніти і виднітися. Порівняймо: "Геть далеко в морі кораблі видніють, бачу здалеченька" (Леся Українка); "За вигоном, край села виднілось друге село" (Михайло Коцюбинський). Але є низка дієслів із -ся на позначення дії, спрямованої саме на її виконавця. До таких дієслів належить і "вибачаюся", тобто "вибачаю сам себе". Тому треба казати: вибачте, пробачте, даруйте, перепрошую, а не вибачаюся.
Радіослухач Роман пише, що раніше було слово ВУЗ - вищий навчальний заклад, а тепер уживають ВИШ, чи правильно це?
Річ у тім, що вищий навчальний заклад скорочено зветься ВНЗ; це літерна абревіатура, розрахована тільки на зорове сприймання і незручна для вимови, а ВУЗ - це вищий учбовий заклад. Слова "учбовий" немає в українській мові, це зіпсоване російське "учебный". Слово "ВИШ" постало внаслідок скорочення слів "вища школа", бо школа буває початкова, середня й вища. ВИШ широко вживали в пресі, в красному письменстві. Наприклад: "Потім ми вступимо у ВИШі, я - в Інститут авіації, а ти в хімічний" (Іван Микитенко). У часи зближення мов ВИШ замінено на російське слово ВУЗ. Тепер ВИШ посів належне йому місце в лексичному складі української мови.


КоментаріЗалиште допис

  • 1. Час допису 15:10 Дата допису 2 September 2010, Василь Написав:

    Дякую панові професору Пономаріву за його поради. Хочу також закликати деяких дописувачів не надокучати з запитаннями, відповіді на яких можна знайти дуже просто – поглянувши до словника і взагалі – закликаю українців усюди купувати українські словники, довідники, підручники та класичну літературу. Ви не лише матимете гарне джерело знань і культури, але й підтримаєте економічно українських видавців та українські книгарні. Це навіть ефективніше ніж ходити на мітинги на захист української мови.

  • 2. Час допису 15:16 Дата допису 3 September 2010, Victor Написав:

    Мої вітання, так і не знайшов, як коректно задавати питання в блог.
    Тому пишу в тему- першу, яка потрапила під руку (вибачення).

    Доволі часто коментатори кажуть

    На протязі тривалого часу...
    На протязі - (на сквозняке?), чи в контексті так правильно?
    Мабуть доцільніше "Впродовж тривалого часу..." "Протягом тривалого часу".

    Ще нюанси слів
    Закордонна поїздка.
    Зарубіжний вояж, тощо. Які значення цих слів для правильного вживання, чи може була ця тема?
    Дякую. Віктор.

  • 3. Час допису 05:18 Дата допису 4 September 2010, paul forostenko Написав:

    Hello Prof Ponomariv,
    In ukrainian writing, how should the english word "show" be written? Which is correct? show where "w" is ukrainian "B" or show where "w" is ukrainian "Y". I think it should be "B".
    Also, (1)writing "XB" as transliteration for the english "f" and,
    (2)writing "X" as transliteration for the english "g"
    I think both are wrong. Would you please comment on my observations.
    Paul Forostenko

  • 4. Час допису 06:17 Дата допису 4 September 2010, Олег Написав:

    Мій коментар взагалі-то не конкретно до мови має відношення, а до сторінки професора Пономаріва. Будь-ласка, поясніть (або може навіть виправте) назву вашої сторінки. Всюди написано "Блог професора Пономаріва", а з самого верху "Блог професора ПономарЕва". Чому? Можливо можна це якось виправити?
    А взагалі я безмежно вдячний професору Пономаріву за цей блоґ. Так тримати! :)

  • 5. Час допису 11:36 Дата допису 18 September 2010, Богдан Написав:

    Скажіть, будь ласка, чи правильно вживати в українській мові слово "ефір", маючи на увазі радіоефір? І чи правильно говорити "листóпaд" замість "листопáд"? Дякую.

  • 6. Час допису 12:07 Дата допису 18 September 2010, Олена Написав:

    Доброго дня! Дуже дякую Вам за Ваші мудрі поради. Скажіть, будь ласка, чи можна вважати українсько-російський суржик, на якому говорять в деяких містах і селах України, місцевим діалектом? І, коли слід писати "г", а коли "ґ" пр перекладі російських прізвищ на українську? Дякую.

  • 7. Час допису 20:28 Дата допису 7 October 2010, Din Написав:

    ПІДТРИМУЮ!!!

  • 8. Час допису 09:45 Дата допису 27 May 2011, Іван Котовенко Написав:

    Слово "учбовий" в українській мові було і є.
    Прикметник «учбовий» - питоме українське слово, утворене від іменника «учба».
    «Учба» - давньоукраїнське слово; рідко, але і тепер вживане.
    Наприклад, ним користується Олесь Гончар, зокрема, в романі «Людина і зброя» (наводжу дві цитати):
    1. «Я вхопив чийогось коня та до свого, накинув посторонки і з гарматою - в парк! А в передку гільзи холості; і в нас усіх жодного патрона бойового - все холості в підсумках, з самим порохом. Для учби ! Горобців лякати! Склади снарядів поруч, склади величезні. І тай, знаємо, боєприпасів сила. Коли, було, стоїш там в караулі вночі, то аж моторошно».
    2. «Собачі маневри зараз біля радгоспу, учба на всю ніч, - пояснював дід Лука».

    Павло Штепа у своєму «Словникові чужослів» (1977) вказує, що «учення" - чуже нашій мові, його треба замінити словами "навчання, учба».
    Слово «учба» у свій час було запозичено російською (московською) мовою, його наводить у своєму тлумачному словникові Даль: «УЧБА, учебный, ученик и пр. см. учить». В статті «учить» Даль продовжує тлумачення: «Учба - вор. учёба новг. учоба кур. наука, ученье. Учеба не далась ему, и вынули из школы, нвг-борч. Учёб м. стар. ученье, выучка. За учеб взять 20 рублев».
    З цього можна зробити висновок, що від українського слова «учба» в російській (московській) мові було утворено діалектні слова «учёба», «учоба», «учеб». «Учеба» в рос. (моск.) мові довгий час було розмовним (ненормативним) словом. Напр., сучасний словник Ушакова вказує: «УЧЁБА (или учоба), ы, мн. нет, ж. (офиц., разг., раньше простореч). 1. Действие по глаг. учиться, процесс обучения, ученье. Школьная у. Литературная у. Послать на учебу. Партийная у. 2. Муштра, дрессировка…».
    В рос. мові від слова «учеба» на початку ХІХ ст. було утворено прикметник «учебный» при назві щойно створюваних адміністративних округів – адміністративних одиниць, які на певній території об’єднували шкільні заклади, напр. «Киевский учебный округ». Українською мовою ця назва перекладалася - «учбовий округ». Енциклопедія українознавства (Торонто, 1955) подає таку статтю: «Учбові округи - учбово-адміністративні одиниці в Рос. Імперії, створені 1803. На поч. 20 в. було 12 учбових округів, у тому числі на Україні три». Борис Антоненко-Давидович у книзі «Здалека й зблизька» (К., 1969) писав: «Коли куратором Київського учбового округу став видатний російський хірург і педагог М.Пирогов, почали робити вже й практичні заходи до переходу початкових шкіл на українську викладову мову». Цікавий приклад вживання Борисом Дмитровичем слова «учбовий» у його повісті «Слово матері» (цитую):
    «Мачуха трохи побоювалась мене і ніколи не розпитувала, де я був і чого так змінився останнім часом. Настя допомагала мачусі по хазяйству, і їй ніколи було чіплятись до мене. Тільки батько став турботно, мабуть, не без впливу мачухи, приглядатись до мене, а може, вже й до нього дійшли чутки про мій занепад у класі. В його очах я так високо видерся в науку, що йому, малописьменному, ніяково було втручатися в мої учбові справи. Проте одного вечора він наважився мене спитати:
    — Ну, як воно в тебе, Іване?..
    — Та важкувато щось стало вчитись, тату...— невиразно, щоб менше брехати, відповів я, не підіймаючи від книжки очей».
    Допустимо, що Борис Дмитрович помилилися, тож спробуємо його виправити, тобто замінити «неправильне» слово «учбові» на «правильне» – навчальні. І що вийде: «В його очах я так високо видерся в науку, що йому, малописьменному, ніяково було втручатися в мої НАВЧАЛЬНІ справи».
    Дурниця вийшла, авжеж? Отже, у даному контексті правильним буде вживання лише слова «учбові».
    Останнім часом йде потужна кампанія витіснення з української мови слова «учбовий». Мовознавці посилаються, що то калька з рос. «учебный», позаяк в українській мові слова «учба» немає. Ми довели, що «учбовий» - то аж ніяк не калька, і слово «учба" в укр. мові було і є.
    Зауважимо, що творення іменників за допомогою наростка «-б-» притаманне саме укр. мові, і таких слів є сотні, напр.: боротьба, ворожба, ганьба (прикм. ганебний), гурба, юрба, журба, злоба, молотьба, мольба, тяжба тощо.
    Такий цікавий приклад: Борис Грінченко подає лексему «судьба», але то не відповідник слову «доля». «Судьба» за Грінченком - від слова «судити» у значенні говорити про когось щось негативне, а «судебник» за Грінченком – людина, яка говорить про когось щось осудливе.
    Нагадаємо, що перший «Судебник» (у значенні зводу юридичних норм) з’явився 1468 року як збірник права Великого князівства Литовського, до складу якого, як ми пам'ятаємо, входила Україна (відомий як Судебник вел. князя Казимира IV Ягеллончика).
    Інші судебники були укладені пізніше, саме Судебник Казимира IV дав поштовх для їхньої розробки. Зокрема, Судебник московського князя Івана ІІІ вийшов 1497 року, Судебник Івана IV Васильовича (Івана Лютого) з’явився 1550 року, Судебник моск. царя Федора Івановича – 1589 р.
    Отже, ще раз наголошуємо: слово «учбовий» - питоме українське слово.
    І тут ми підійшли до ще одного принципового питання: «учбовий» і «навчальний» - синоніми-дублети чи ні?
    Ні, різниця між ними є. От Ожегов у своєму словнику слово «учеба» не тлумачить, а відсилає його до іншої лексеми: «УЧЕБА см. учиться». Зрозуміло, «учеба» - не «вчити», а «вчитися», так? Рос. слово «учеба» запозичено з давньоукр. «учба». "Навчання" укр. мовою – навчати, "учба" – вчитися, або ж вчити - не «чогось», а «щось». Тобто, одне із значень цієї лексеми, про яке ми говоримо: «засвоювати, опановувати, намагатися запам’ятати, вивчати» (див. 4-том. Тлумачний словник укр. мови). Таким чином, можна сказати: «навчальний заклад» - заклад, де навчають (учителі), «учбовий заклад» - заклад, де вчаться, вивчають предмети (учні). Можна вживати і так, і інакше, для мови то тільки користь.

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS