Блог професора Пономарева homepage

Чим відрізняється "Ігор" від "хабара"

Хочу подякувати Джульєтті та Юлії за привітання з нагоди Дня журналіста, за схвальну оцінку моєї праці.
Львів'янин Орест цілком слушно радить працівникам Бі-Бі-Сі замість помилкової конструкції "по Олімпійським іграм" уживати правильну - "по Олімпійських іграх".
Річ у тім, що ця помилка набула великого поширення не тільки на Бі-Бі-Сі, а й по цілій Україні.
У місцевому відмінку з прийменником "по" треба вживати кінцевий звук "х", а не "м". Тобто, казати не "по областям", "по районам", "по дорогам", "по містам і селам", як кажуть безграмотні і начебто грамотні політики, а "по областях", "по районах", "по дорогах", "по містах і селах".
На запитання Галини відповідаю: коли до числівника ми приєднуємо слова "з половиною", то іменник уживаємо в множині - "двадцять п'ять з половиною відсотків". А коли використовуємо десятковий дріб, то кажемо "три цілих п'ять десятих разу", "десять цілих п'ять десятих гривні", "двадцять п'ять цілих п'ять десятих відсотка". З числівниками "два", "три", "чотири" іменники вживаємо в формі називного відмінка множини. Тому кажемо "два поверхи", "три будинки", "чотири хлопці", отже, і "чотири відсотки", про які ви запитуєте.
Російську словосполуку "подтверждающие документы" перекладаємо "підтверджувальні" або "підтверднІ документи".
Андрій запитує: «Чи варто, маючи дієслова "принижувати", "принизити", "зневажати", "зневажити", використовувати ще й "упосліджувати", "упослідити"?" Думаю, що "упосліджувати" можна використовувати як набагато рідше вживаний синонім до "зневажати" й "принижувати" для урізноманітнення й пожвавлення викладу.
Кілька запитань маю від Тараса Челеписа - не знаю, як наголошувати це прізвище.
Як правильно "Ігоря" чи "Ігора", "хабаря" чи "хабара"? Ім'я "Ігор" належить до іменників м'якої групи, тому відмінюємо його так: "Ігор" - "Ігоря", "Ігореві", "Ігоря", "Ігорем", "на Ігореві". Кличний відмінок - "Ігорю". Як "Бондар" - "Бондаря", "лікар" - "лікаря", "кобзар" - "кобзаря". Кличні відмінки "Бондарю", "лікарю", "кобзарю" тощо. "Хабар" - іменник мішаної групи. В родовому відмінку однини має закінчення "а", а в називному відмінку множини - "і": "хабар" - "хабара" - "хабарі".
Слово "вИпадок" у літературній мові має наголос на першому складі, як "вИняток", "вИсновок", "вИселок" і так далі. Казати "випАдок" так само, як російською мовою казати "случАй" замість "слУчай".
Слово "бал" - вечір з танцями - відмінюємо так: "бал", "балу", "балові", "бал", "балом", "на балу", як "у саду".

"Венеційський" і "венеціанський" - слова- дублети

"Венеційський" і "венеціанський" - це морфологічні синоніми, точніше дублети, що не мають жодної семантичної відмінності. За зразком "емоційний", "офіційний", а не "емоціональний", "офіціальний" потрібно віддати перевагу слову "венеційський", позбувшись форми із зайвим іншомовним суфіксом "ан".
Слово "корИсний" у сучасній український літературній мові має лише один наголос - на другому складі. "КОрисний" - наголос діалектний і застарілий, як "тАблиця", "пИтання", "рОсійський" замість правильних "таблИця", "питАння", "росІйський".
Про різницю між "зачиняти" й "закривати". "Зачиняти" вживаємо тоді, коли йдеться про вікна, двері, раму, а також про позбавлення волі, ув'язнення. Наприклад: "Вечір такий теплий, що аж не хочеться вікон зачиняти" (Леся Українка), "Привезли Кармеля у велике місто в кайданах і зачинили в кам'яну темницю" (Марко Вовчок).
"Закривати" - це "затуляти", "загороджувати", "накривати", "закінчувати". Наприклад: "І день пройшов, і ніч настала, закрила тьмою береги" (Володимир Сосюра). Треба казати "закривати рот", "закривати рахунок", "закривати засідання".
"Мій найкращий словник" - така назва нового українського словника - Ореста Дубаса являє собою велику працю. Вона розрахована на дітей, але з нею з цікавістю ознайомляться і батьки. Тут зібрано відомості про українську мову, історію України, про українську природу, про українську музику. Словом, тут багато цікавих відомостей, які сприятимуть популяризації української мови та України в світі.

Займенник "їхній" - цілком літературний

Часто запитують: "Коли потрібно казати "їх", а коли "їхній"?»
"Їхній" - це присвійний займенник, що означає "належний їм". Наприклад: "Усі вони наче живі вставали в моїй уяві - хазяїн, хазяйка та їхні діти" (Михайло Коцюбинський). А "їх" - це форма родового або знахідного відмінка займенника "вони". Наприклад: "Ми поїхали в гості до родичів, а їх не виявилося вдома".
Деякі мовці, особливо ті, що перебувають під впливом російської мови, не дуже охоче вживають "їхній", бо в російській мові "ихний" є просторічним варіантом. Наголошую: в українській мові займенник "їхній" цілком літературний і не має жодних стилістичних обмежень.
Між дієсловами "користуватися" і "послуговуватися" значеннєвої відмінності майже немає. Порівняймо: "Михайло мав звичку послуговуватися книжними словами" (Лесь Мартович); "Ключа від чорного ходу мав батько і користувався інколи" (Юрій Смолич). Але "користуватися" в поєднанні з абстрактними іменниками має ще таке значення - "мати щось". Наприклад: "користуватися повагою", "користуватися популярністю", "користуватися правом недоторканності". У цьому разі його не варто замінювати на "послуговуватися".
Оксана цікавиться: "Як слово "семінар" буде в множині - "семінари" чи "семінарі"?. Іменник "семінар" належить до твердої групи відмінювання, тому в множині має форму "семінари".
Олексія цікавить наголос у слові "вартувати". Якщо йдеться про вартового, то наголос "вартУє". А коли маємо на увазі ціну, то може, запитує читач, треба казати "вАртує"?
Не треба вигадувати штучних наголосів. У сучасній українській літературній мові "вартувати" має такі значення: "охороняти когось чи щось", "стояти на варті", "перебувати біля хворого, допомагаючи йому".
Наприклад: "До замку я піду, ти вартуватимеш при вході" (Іван Франко), "Він спить, ми обидві вартуємо біля нього" (Іван Кочерга). А в розумінні "встановити якусь ціну" краще користуватися дієсловом "коштувати".
А ще Олексій просить навести правильну форму прикметника від назви "Алаш": "алашський" чи "аласький"?
Думаю, що за зразком "Сиваш - сиваський", "чуваш - чуваський", треба віддати перевагу формі "аласький". Не варто збільшувати кількість винятків.


BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS