Блог Петра Куспися homepage

Польський євродепутат про вільну торгівлю та безвізовий режим для України

ЄС і Україна близькі до підписання договору про вільну торгівлю. Імовірно, що вже цього року буде укладено також договір про асоціацію. Це б значно полегшило перетинання українсько-польського кордону та було б подарунком для українських уболівальників напередодні ЄВРО-2012. Чи так станеться? Про ці та інші питання у розмові з польським депутатом Європейського парламенту Павлом Залевським.

П.К. Шановний Пане Депутате! Ви запустили веб-сайт українською мовою, щоб таким чином нав'язати контакти з українцями. Яка була відповідь? Про що пишуть до вас українці?

Павло Залевський

Сайт Павла Залевського

Я дуже радий, що ви це зауважили. Хочу додати, що сайт українською мовою - це лише частка того, що я запланував для українців. Після запуску сайту ми відкрили імейл-кампанію в Інтернеті, яку нам допомогли поширити українські партнери - журналісти і політики. Я прагнув заохотити до спілкування, поставивши питання - «Як вплине на їхнє життя введення безвізового режиму?». Це питання відкрило великий проект - «Європейський вибір України», який започатковано у грудні 2010 року в Києві.


Надійшло багато листів, попри те - як я дізнався, - що українці не звикли до таких безпосередніх контактів із політиками. У Польщі кажуть, що «апетит росте під час їжі», отож я, безумовно, розраховую на ще більше зацікавлення. Однак до цієї акції повинні також долучитися інші громадські діячі в Україні. Я думаю, що це повинні бути журналісти, телеведучі, зірки естради і спортсмени. Вони більш переконливі, і суспільство має більше довіри до них, ніж до політиків. Хоча, звичайно, саме політики повинні пропагувати Україну в Європі.

Поляки як народ дуже задоволені, що їхня країна приєдналася до ЄС. Після семи років членства ми хочемо поділитися своїм досвідом зі східними партнерами. Українці мають отримати «привілей» поїздок без віз по всій території Європейського Союзу, Норвегії, Хорватії та багатьох інших країнах. Тому ви повинні зробити все, щоб швидко приєднатися до європейської сім'ї, і ми - держави-члени ЄС - маємо зробити ще більше, щоб вам у цьому допомогти. Це наше спільне благо і наш спільний інтерес.

Я роблю ставку на Інтернет, тому що він дозволяє вести відкритий і необмежений діалог із суспільством. Тут ви можете відкрито висвітлювати свої погляди, наприклад у соціальних мережах - так званих social media - створювати групи навколо важливих питань. Що стосується моєї акції, на сьогодні мій сайт відвідало майже 3000 чоловік, до мене надійшло більше 100 інтернет-повідомлень, завдяки яким я дізнався, що думають про скасування візового режиму та інтеграцію з Європейським Союзом прості громадяни. Іноді це були дуже особисті історії, повні роздумів і надії, планів на майбутнє і турботи про Батьківщину. Щиро дякую вам за це. Однак нам треба ще більшої підтримки. Європа повинна знати, що Вас є майже 46 млн і що Ви будете важливою нацією в Євросоюзі.

П.К. Чи знаєте ви, як виглядає перетин українсько-польського кордону з точки зору пересічного громадянина? Я б хотів навести приклад пішохідного прикордонного переходу Шегиня-Медика (поблизу Перемишля), на якому встановлено ґрати, як в Освєнцімі (порівняння багатьох подорожуючих), і немає чітко встановлених правил (порядку) його перетину.

Мені дуже шкода, але я дуже добре знаю, що відчувають звичайні громадяни і які у них труднощі і незручності. Минулого року, у квітні, коли над Європою зависла хмара вулканічного попелу з Ісландії, я був в Україні. Мій авіарейс відмінено, і мені довелося повертатися до Польщі автомобілем саме через прикордонний пункт Шегині-Медика. Я пройшов через посилений контроль, так само, як інші подорожуючі. Оскільки я не користуюся особливими привілеями, тому й пройшов через ретельну перевірку багажу, стоячи у довжелезній черзі, відчувши на собі всі інші незручності.
Корупція по обидва боки нашого кордону є ганебною! Відповідно до офіційної інформації, яку я отримав, ситуація на українсько-польському кордоні поволі покращується. Наприклад, вводиться процедура спільного контролю. Сподіваюся, що цей процес буде проводитися ще більш ефективно. Якщо ж будуть якісь проблеми, закликаю вас - пишіть мені про це. Я зроблю все можливе, щоб подбати про інтереси українського суспільства. Не лише тому, що ви є для нас близьким і дружнім народом, що є емоційним аргументом, але й тому, що перед нами великі виклики - наприклад спільна організація Євро-2012. Успішне проведення цього заходу принесе нам хорошу репутацію на багато років або й десятиліть.

П.К. Ви раніше казали, що в 2011 році можуть завершитись переговори відносно договору про вільну торгівлю між ЄС і Україною. Своєю чергою, деякі українські експерти вважають, що переговорний процес може затягтися навіть на десять років, тому що перемовини зайшли в глухий кут. Прем'єр-міністр України Микола Азаров різко скритикував позицію Європейської Комісії відносно мита і квот на українські сільськогосподарські товари. Так як представники попередньої «помаранчевої команди», заявив, що Україна не є бідним родичем Європейського Союзу, не погодиться на таке ставлення і на умови, які ставить Брюссель. Таку позицію розділяють також українські експерти і коментатори, що свідчить про те, що це думка широкого кола громадян, певна тенденція, а не самотній голос правлячих політиків. Ви не боїтеся, що це призведе до утримання цього статус-кво протягом наступних років?

Особисто я думаю, що польське головування у ЄС стане «бути чи не буде договору». Як віце-президент комітету з питань міжнародної торгівлі в Європейському парламенті, я розмовляв з людьми, які відповідають за переговори з обох сторін. Дві сторони мають бажання досягти компромісу, 2011 рік є особливим «вікном можливостей» для завершення цих переговорів. Реальність така, що пізніше важливішими будуть проблеми у Північній Африці і на Близькому Сході, а Україна зникне з поля зору Брюсселя.
2011 рік - це останній шанс для України, щоб врегулювати ці ключові питання. Обидві сторони повинні визнати, що вони повною мірою усвідомлюють цей факт. Я вірю, що разом ми використаємо цей шанс, але пам'ятайте, що не може поступатися тільки одна сторона. Ми також повинні були поступитися, але тепер 30 мільйонів поляків, вважає, що це було хороше рішення.

П.К. У зв'язку з застоєм у відносинах між ЄС і Україною, Київ все голосніше говорить про приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану. Що ви про це думаєте?

Я є прихильником лібералізації торговельної політики всілякими методами. Тому вважаю, що обмеження митних бар'єрів сприятиме дальшому розвитку. На мою думку, мінімізація митних бар'єрів між Україною і Росією чи Білоруссю може бути корисною для України. Однак не слід прирівнювати цього співробітництва з посиленим і розширеним договором про вільну торгівлю з ЄС, тому що він передбачає, крім зниження тарифів, прийняття Україною ряду стандартів, які матимуть загальний вплив на функціонування української економіки. Таким чином наблизять Україну до європейських стандартів. Так було, зокрема, з договором, який Польща уклала в рамках угоди про асоціацію у 1992 році з Євросоюзом. Ця угода, разом з низкою іноземних інвестицій у Польщі, привела до зростання глобальної конкурентоспроможності польської економіки і дуже близьких зв'язків із Західною Європою. Я переконаний, що укладення посиленої і багатосторонньої угоди про вільну торгівлю між Європейським Союзом і Україною за кілька років приведе до подібних наслідків. Тому я вважаю, що її укладення може мати не лише торговельний вимір для України, а й цивілізаційний, як це відбулося у Польщі.

П.К. Польщу інколи показують як приклад для України щодо європейської інтеграції. Як Польща могла б підтримати Україну в цьому? Мова не йде про політичну підтримку, а про конкретні дії.

Польща підтримує Україну, насамперед, під час переговорів. По-перше, обмінюється досвідом, здобутим під час асоціації і переговорів про асоційоване членство. По-друге, підтримує зацікавлення Європейської Комісії переговорами. По-третє, показує важливість України для ЄС в рамках європейського громадського обговорення, в якому Європейський Парламент відіграє величезну роль.

П.К. Як ви оцінюєте Східне партнерство? Київ прийняв цю ініціативу без особливого ентузіазму. Українські політики від самого початку підкреслювали, що цей проект має відносну вартість і буде залежати від того, чи в рамках цього партнерства будуть вирішені питання візового режиму і вільної торгівлі.

Київ прийняв цю пропозицію із застереженням через більші сподівання. Замість «Східного партнерства» очікував відкриття переговорів про членство в Європейському Союзі. Однак ці сподівання були повністю нереальними через відсутність розвитку реформ в Україні. Я розумію це гірке відчуття. Пам'ятаю момент, коли Білл Клінтон у 1994 році на зустрічі в Празі запропонував країнам Центральної та Східної Європи «Партнерство заради миру», а не членство в НАТО. Кілька років пізніше Польща стала членом НАТО. Так само Україна може стати членом ЄС і, всупереч тому, що говорять супротивників членства в Німеччині чи Франції, все залежить від України. Якщо проведе необхідні реформи, буде стабільною демократичною країною з економікою, що розвивається, стане бажаним партнером і майбутньою членською країною ЄС. Так само, як у минулому залежало це від поляків. Ми затиснули зуби і приймали європейські стандарти, без огляду на подовження термінів щодо прийняття нас до Європейського Союзу.

Східне партнерство може бути хорошим інструментом для співпраці у сфері прийняття Україною європейських стандартів. Я знаю, як надзвичайно важливим для України є питання безвізового режиму, і вважаю, що слід якомога швидше його вирішити. Реформи в країні означають, що за кілька років молодим українцям не доведеться шукати роботи в ЄС. І це важливо.

П.К. Чи у зв'язку з Євро-2012, можна очікувати полегшення візового режиму для українських вболівальників? Польські і європейські туристи не мають такого роду перешкод, оскільки їм не треба віз в Україну.

Так. Польща звертатиметься з питанням спрощення візового режиму для українських уболівальників. Це для нас очевидно. Навіть якщо б нам довелося заплатити за відновлення прикордонного контролю на польських кордонах з іншими країнами ЄС.

Велика політика - Обама, Янукович, Коморовський

Минулого тижня Польща була у центрі великої політики: у країні відбувся Саміт глав-держав Центральної Європи, у Варшаві з візитом перебував президент Сполучених Штатів Америки Барак Обама.

Для одних - це велика політика, для інших - спектакль без глядачів. Саме так виглядали вулиці Варшави. Під час пересування кортежу американського президента на вулицях міста було порожньо. Польські служби переборщили. Таке враження, що у броньованій машині, яку називають «звір», був не Обама, а Бінладен.

Обама, Коморовський, Янукович

Сайт Президента Польщі

На варшавському саміті не забракнуло також Президента України, якого супроводжували міністр зовнішньої політики Костянтин Грищенко та глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін. Склад делегації дуже скромний, оскільки таких президентських делегацій цього дня було більше двадцяти. Однак слід відзначити, що лише Віктор Янукович - єдиний серед запрошених гостей, глав держав - провів довшу розмову з американським президентом. Хоча програма візиту Барака Обами не передбачала такої зустрічі, все відбулося спонтанно.


Саміт відбувся у Президентському палаці в історичному приміщенні. Саме у цьому залі укладено Варшавський договір. За цим же круглим столом було підписано угоду, що привела до демонтажу комуністичного режиму в Польщі. Чи також цього разу зустріч у легендарному місці була знаковою для Польщі і Центрально-Східної Європи? Не обов'язково. Попри запевнення правлячих політиків, що саме так є, більшість оглядачів і польське суспільство дивляться на це по-іншому. Більше того, меседж, який привіз Обама полякам свідчить про повернення до минулого: дбайте про свої відносини з Росією і не розраховуйте на ексклюзивні контакти з США.

Під час розмов про розміщення у Польщі системи протиповітряної оборони американський президент заявив, що це питання й надалі вирішуватиметься у порозумінні з Москвою. На прохання польського прем'єр-міністра Дональда Туска базувати на території Польщі американський спецбатальйон, господар Білого Дому відповів, що немає такої необхідності, оскільки Польща є членом НАТО. Він додав, що США дуже задоволені з прагматичної політики у рамках польсько-російських відносин. Отож, надії поляків на збільшення американської присутності у їхній країні тріснули, як мильна бульбашка.

Не з усіма, з ким бажав, зустрівся Обама. Колишній президент Польщі Лех Валенса не прийняв запрошення. Легендарний лідер «Солідарності» пояснив, що в нього напружений графік і інші важливі справи. За неофіційною інформацією, причиною відмови було те, що Валенса отримав запрошення занадто пізно. За другою версією, Валенса розраховував на зустріч у іншому форматі - віч-на-віч. У той самий час американське посольство запропонувало розмови у широкому складі видатних «отців польської демократії».

Завдяки візиту Обами зросло значення Польщі у світі. Таку думку висловлюють польські політики з різних політичних партій. Підтвердженням того мало б бути зміцнення позиції країни як регіонального лідера. Саме тому Обама відвідав Варшаву. Справді? Існує інша версія, більш реальна. Незабаром у США відбудуться парламентські вибори. Підтримка 10-мільйонної польської меншини, яка проживає за океаном, - це достатній аргумент, щоб відвідати Варшаву.

Навчання у Польщі - де і за скільки?

За результатами щорічного рейтингу, найкращим вишем Польщі визнано Варшавський університет. Друге місце посів найстарший вищий навчальний заклад у цій країні - Ягеллонський університет у місті Краків. На третій сходинці опинився Політехнічний університет у Варшаві. Рейтинг проведено зокрема газетою «Жечпосполіта» (Rzeczpospolita) за участю дванадцятиособової наукової ради. Взято до уваги такі критерії, як престиж, науковий потенціал, наукова ефективність (результати наукових досліджень), умови навчання, інтернаціоналізація та інновації. Оцінці підлягали державні та приватні заклади.

Ягеллонський університет, Краків

Ягеллонський університет, Краків

Слід відразу зазначити, що стандарти і програми навчання у цих - різних за власністю типах вищих шкіл (державні і приватні) - майже однакові. Форма власності не впливає суттєво на якість навчання, але має значення для престижу диплому. Польські роботодавці, і не лише польські, віддають перевагу випускникам державних вишів, попри те, що у приватних закладах інколи набагато кращі умови для здобуття високих кваліфікацій.


У Польщі діє Болонський процес, який передбачає двоступеневу систему освіти - бакалавр, магістр. Уведено також загальноєвропейські норми (ECTS) і міжнародні норми (ISCED). Саме тому польські дипломи визнають усі європейські країни та ряд інших країн світу, що відкриває шлях до наукової та професійної кар'єри.

Теоретично польські дипломи визнаються також в Україні. Однак у практиці вони підлягають процедурі визнання та нострифікації. Згідно з українським законодавством нострифікації не підлягають лише документи громадян колишнього СРСР, видані до 1992 року. Угода між Україною і Польщею про академічне взаємовизнання документів про освіту і рівноцінність ступенів не звільняє з проходження вищезгаданих процедур.

Інформація про рівень польських вишів може зацікавити українських студентів, які налаштовані навчатися на Заході. Адже у Польщі створено всі необхідні для цього умови. Отож, якщо хтось бажає здобути вищу освіту саме у цій країні і при цьому стати власником престижного диплому, варто вибрати названі університети.

Для тих, кого цікавлять суспільні, природничі, сільськогосподарські та точні науки, найкращим варіантом буде Варшавський університет. Найвищий рівень технічної освіти та інформатики є у Варшавському політехнічному університеті. Якщо ж когось цікавлять гуманітарні науки, слід зупинити свій вибір на Ягеллонському університеті у Кракові. Особисто я заохочую вибрати саме Краків, у якому, окрім королівського університету, є також ряд інших вишів: Економічний університет, Сільськогосподарський університет, Педагогічний університет, Медичний коледж Ягеллонського університету, Гірничо-металургійна академія, Політехнічний університет, Богословський університет, Академія фізичної культури, Музична академія, Академія мистецтв та ще державних і приватних ВНЗ.

Карків - це також чудове місце не тільки для навчання, а й для відпочинку і студентського життя. Адже місто душею молоде. Тут навчається понад 200 тис. студентів. Саме у цьому історичному місці відбувається найбільше культурних заходів у Польщі. Врешті-решт студентів зацікавить безліч розважальних пропозицій на рівні високої культури (театри) і, так званої масової культури (кіно, клуби, паби, кав'ярні).

На завершення, кілька слів про головне - вартість навчання. У державних вишах громадяни Польщі навчаються безкоштовно, а іноземці - за оплатою. Середня вартість одного року навчання сягає 5 000 євро. У приватних ВНЗ є наполовину дешевше.

BBC © 2014 Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS